Індустріальний район. Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 387" Дніпровської міської ради

 






Методична робота

 

БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ –
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ  В УКРАЇНІ

Шановні батьки!
Новий 2017-2018 навчальний рік ознаменований новими важливими завданнями, поставленими перед дошкіллям державою. З вересня,  наш дошкільний навчальний заклад спрямовує освітній процес на реалізацію вимог визначених новою редакцією Базового компонента дошкільної освіти. Навчально-виховну роботу педагогічний колектив будує за програмами  «Українське дошкілля»,  «Впевнений старт».
Попереду нас з вами чекає грунтовна і тривала робота. Незмінним залишається головне завдання – забезпечення умов для  різнобічного гармонійного розвитку дитини – здорової, високоморальної, національно свідомої, креативної, життєво компетентної, і, звісно ж щасливої.

БАЗОВИЙ КОМПОНЕНТ
визначає зміст і структуру  дошкільної освіти за його
інваріативною та варіативною складовою.
ІНВАРІАНТНА СКЛАДОВА
систематизована за освітніми лініями:
1. “ОСОБИСТІСТЬ ДИТИНИ”
2. “ДИТИНА В СОЦІУМІ”
3. “ДИТИНА В ПРИРОДНОМУ ДОВКІЛЛІ”
4. “ДИТИНА У СВІТІ КУЛЬТУРИ”
5. “ГРА ДИТИНИ”
6. “ДИТИНА В СЕНСОРНО-ПІЗНАВАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ”
7. “МОВЛЕННЯ ДИТИНИ”
ВАРІАТИВНА СКЛАДОВА
1. “ШАХИ”                                                                   
2. “КОМПЮТЕРНА ГРАМОТА”
3. “АНГЛІЙСЬКА МОВА”
4. “ХОРЕОГРАФІЯ”
 

 

   Організація освітнього процесу в нашому закладі насамперед спрямована на реалізацію основних завдань садочка, при визначенні яких завжди було враховано: сучасність, актуальність та результати діагностування педагогів, аналіз роботи за попередній навчальний рік, а також  можливості коллективу.
 Протягом  2016 - 2017 навчального року вищезазначені завдання вирішувалися наступними заходами:
було проведено 4 педагогічні ради за темами:
·         «Основні напрямки навчально-виховної роботи на 2016-2017 навчальний рік».
·        «Виховання на основі патріотичних цінностей, як провідний шлях формування особистості дошкільника та його духовного світу»
 
семінари:
·        «Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку»
·        «Мистецтво комунікації як чинник успішності педагога»
 
педгодини:
·        Забезпечення гуманної адаптації малюка до дитячого садка: про що мають пам’ятати дорослі
·        Педагогічні стереотипи у взаємодії з дитиною
·        Як виховати в дитині дошкільного віку потребу бути охайною
       «Куди зникають «чомусики», або як зберегти дитячу допитливість»
      «Формування природничо-екологічної компетенції дитини засобами авторської          казки»
консультації:
·        Організація роботи з адаптації дітей до умов ДНЗ
·        Етнопедагогіка. Петриківський розпис в ДНЗ
·        Трудова діяльність як засіб соціалізації дітей дошкільного віку
·        «Аудіал, візуал, кінестетик – враховуємо індивідуальні особливості дитини під час педпроцесу»
·        «Мовленнєва робота з дітьми дошкільного віку: шляхи оптимізації»
·        «Використання засобів народної педагогіки у всесторонньому вихованні дошкільнят»

 

 
         Шановні батьки, ви – не спостерігачі! 

Найважливішими соціальними інститутами виховання і навчання дошкільників є сім'я і дитячий заклад. І ефективність спільної роботи залежить передусім від гармонії взаємин батьків і педагогів.
У нашому дитячому закладі ми надаємо цьому великого значення. 
Ми бачимо сім'ю не безвідмовним, залежним, слухняним, а ініціативним партнером. Запорука успіху у різнобічному вихованні дошкільників — об'єднання зусиль найважливіших для них людей. Наш дошкільний заклад максимально відкритий для батьків. Бо ми переконані, що тільки в тому закладі, де відкриті двері для мам і тат, батьки усвідомлюють свою роль у вихованні дітей.
Аналіз реальної практики взаємодії педагога і батьків дає підстави стверджувати, що обом сторонам досить складно буває дійти згоди, досягти одностайності думок, оцінок та дій. І вихователям, і батькам доцільно вдосконалювати своє вміння підтримувати і розвивати діалог, спрямовувати зусилля на пошук спільних точок відліку, кутів зору та пропозицій.
Щоб виявитись на рівні вимог часу, слід усвідомити: запорука успіху — в дієвості. А діяти означає вносити корективи в усталене, варіювати і не боятись експериментувати. Сьогодні, як ніколи, необхідне поєднання зусиль вихователів і сім'ї, спрямування їх на збагачення інтелектуального, фізичного, морального потенціалу зростаючої особистості.
Нові умови життя дедалі настійніше закликають кожного до переоцінки досягнутого, критичного і вимогливого переосмислення зробленого. Тому, шановні батьки, ми закликаємо Вас до співпраці. Тільки разом, допомагаючи один одному, ми зможемо виховати здорових, інтелектуально розвинених, духовно багатих дітей!


                       Програма «Українське дошкілля»
З 2017 року затверджена нова редакція  комплексної  програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», яка визначає завдання і зміст розвитку дитини віком від двох до шести років. Структура програми визначається лініями розвитку дитини. 

         Мета програми - реалізація оптимального комплексу розвивальних, виховних і навчальних функцій та змістових напрямків організації життєдіяльності в межах вікової компетентності дітей від 2 до 6 років із поступовим ускладненням змістової наповнюваності на кожному віковому етапі, що стосується положень особистісно-зорієнтованого та ціннісного підходу.

Завдання програми розглянуті крізь призму Базового компонен­та дошкільної освіти. Структуру програми визначають освітні лінії. У змісті програми виокремлюють розділи за віковою періодизацією: ранній вік (третій рік життя), молодший дошкільний вік (четвертий рік життя), середній дошкільний вік (п’ятий рік життя), старший дошкільний вік (шостий рік життя), в яких подані стислі психологічні характеристики дітей, завдання розвитку, зміст і форми освітнього про­цесу з кожного змістового компонента. Кожна освітня лінія програми завершується показниками компетентності дитини.

Програма побудована на принципах науковості, інтеграції, систем­ності, комплексності, гуманізації змісту навчання та виховання.   

Програма відповідає стратегічним завданням дошкільної освіти: реалізація особистісно зорієнтованої моделі дошкільної освіти, прилу­чення дітей до системи цінностей, культури, традицій українського на­роду, формування в дошкільників цілісної картини світу.

Багато уваги у програмі відведено освітній лінії “Особистість дити­ни”. У ній виокремлено завдання щодо формування потреби у здоровому способі життя, виховання ставлення до здоров’я як до цінності, розви­ток рухової активності дитини.

Програма “Українське дошкілля” включає завдання з ознайомлення дошкільників із пожежною безпекою, правилами дорожнього руху, безпекою в побуті, поведінкою з незнайомими людьми, безпекою на природі.

Освітня лінія “Дитина в соціумі” представлена розділами: “Фор­мування основ духовно-моральних якостей”, “Народознавство”, а у се­редньому та старшому дошкільному віці також додано розділ “Основи правової культури”.

Програма “Українське дошкілля” орієнтує на розширення кола уяв­лень дітей про культуру, традиції українського народу. Підрозділ “На­родознавство” включає ознайомлення дітей із сімейними та родинними традиціями, українською оселею, рідним краєм, народним одягом, українською народною іграшкою, календарно-обрядовими святами, зви­чаями і традиціями, національною кухнею та народними ремеслами. Такий аспект роботи введений для пізнавального розвитку, збагачення знань дітей про історичні пам’ятки, формування стійкого інтересу до на­родознавчого матеріалу свого регіону, бажання пізнати його ближче.

Зміст освітньої лінії “Дитина у природному довкіллі” спрямований на збагачення уявлень про світ природи, формування екологічної куль­тури дошкільника. Неабияку увагу приділено розкриттю особливостей природи.

Освітня лінія “Дитина у світі культури” представлена двома розді­лами: “Предметний світ” та “Світ мистецтва”.

Підрозділ “Предметно-практична діяльність” включає трудову діяль­ність, а в середньому та старшому дошкільному віці ще основи економіч­ної культури.

Розділ “Світ мистецтва” включає такі види дитячої художньої діяльності: літературна, музична, театральна, образотворча. Викори­стовуючи такий великий спектр діяльності з дітьми, вихователь має змогу збагачувати духовний світ дитини, розвивати уяву, почуття. Програма передбачає збагачення образотворчої діяльності дітей (малю­вання, аплікація, ліплення) через використання виробів декоративно- ужиткового мистецтва України та різних інноваційних технік малюван­ня й аплікації.

Враховуючи те, що провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра, у програмі виокремлено освітню лінію “Гра дитини”. У ній розгляну­то такі види ігор, як: рольові, конструкторсько-будівельні, дидактичні, народні, рухливі, настільно-друковані, театралізовані та ігри на розви­ток креативності. Особливо багата тематика народних ігор. Також подано орієнтовну тематику кожного виду ігор.

Освітня лінія “Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі” побудова­на за напрямами “Сенсорні еталони”; “Елементарні математичні уявлен­ня”. Діти старшого дошкільного віку розв’язують нескладні завдання з народної математики.

Запорукою якісної освіти є мовленнєвий розвиток дошкільника. Тому в освітній лінії “Мовлення дитини” уточнено й конкретизовано завдання з формування правильної звуковимови, збагачення та активізації лексич­ного запасу, оволодіння граматично-правильним мовленням, зв’язним мовленням. Уведено напрям роботи “Мовленнєвий етикет”. У програмі одним зі складників мовленнєвого розвитку є завдання з підготовки дітей до навчання елементів грамоти та підготовки руки до письма. Осо­бливий акцент зроблено на завдання мовленнєвого розвитку дітей стар­шого дошкільного віку, враховуючи обов’язковість дошкільної освіти з п’ятирічного віку.

Показники компетентності, якими закінчується кожна освітня лінія програми, вихователь може використати для визначення рівня розвитку дитини в кінці навчального року.

У додатках подано орієнтовний перелік музичного репертуару та художньої літератури. Враховуючи те, що форми та напрямки роботи з батьками стосуються усіх вікових груп, розділ “Співпраця із сім’єю” винесений в додатки.

Програму можна використовувати також для роботи з дітьми НВК, в дошкільних навчальних закладах із короткотривалим режимом пере­бування, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах, цен­трах розвитку тощо.

Програма розвитку дітей дошкільного віку “Українське дошкілля” відображає запити практиків, орієнтує на системність щодо гуманістично спрямованої активної роботи з формування життєвої компетентності дошкільника.

 

 

 

 

 

   Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі»    Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» спрямована на комплексний педагогічний процес формування у дитини дошкільного віку цілісної картини світу.

Основні завдання Програми
Розвинути в дошкільника:
n базові якості (самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність);
n різні форми активності (фізичну, емоційно-ціннісну, соціально-моральну, пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну); 
n оптимальні для віку моделі основних видів діяльності (сюжетно-рольової гри, предметно-практичної діяльності, спілкування, навчальної діяльності)

Засадові принципи Базової програми 
n Психологічний вік як інтегрована характеристика специфічних для кожного етапу стосунків дитини з дорослими, ієрархії видів діяльності, новоутворень свідомості та особистості.
n Формування цілісної картини світу через відкриття дитині оточуючого в єдності та розмаїтті чотирьох окремих світів – ПРИРОДИ, КУЛЬТУРИ, ЛЮДЕЙ, ВЛАСНОГО “Я”.
n Дитина – центр відліку в навчально-виховному процесі (Дитиноцентризм).
n Дошкільник - активний суб'єкт життєдіяльності.
n Природовідповідність в організації дитячої життєдіяльності.
n Ампліфікація - оптимальне використання можливостей певного віку дитини для її повноцінного розвитку.
n Визнання самоцінності дошкільного дитинства для становлення особистості людини.
n Індивідуальний підхід, що передбачає врахування індивідуальної історії життя кожної дитини, її індивідуальні особливості. 

Структура Базової програми
І частина стратегічні підходи до змісту, цілей та принципів організації дошкільної освіти; шляхи реалізації особистісно орієнтованої моделі; вимоги до розвиненості, вихованості та навченості дошкільника; показники компетентності дитини; умови оптимізації педагогічної діяльності; портрет компетентної особистості напередодні вступу до школи
ІІ частина тактичні матеріали – умови ефективного впровадження програми та створення розвивального життєвого простору; організація життєдіяльності дошкільників; специфіка впливу різних соціальних інституцій; зміст і форми взаємодії педагогів з батьками; питання формування дитячого колективу; статево-рольові відмінності хлопчиків і дівчаток; вивчення іноземної мови в дошкільному дитинстві
n Усі розділи програми структуровані за уніфікованою рамкою-схемою, що містить: особливості вікового періоду, характеристику психологічного віку, освітні завдання, лінії розвитку, показники компетентності дитини, зміст та умови оптимізації педагогічної діяльності. 
n Матеріали кожного наступного змістового блоку “накладаються” на висвітлені у попередньому віковому періоді, при цьому їхній зміст не повторюється.
Матеріали кожної із 7 лінії подають сутність та специфіку означеного напряму становлення особистості, вікову динаміку, завдання розвитку, особливості організації життєдіяльності дитини. Лінії розвитку реалізуються через відповідні форми активності. 
В програмі вміщено портрет компетентної особистості на період завершення дошкільного дитинства, в якому висвітлені основні здобутки дитини перед початком шкільного навчання. Компетентний дошкільник-випускник – це не лише поінформована, обізнана, вміла особистість, я й особистість, здатна адекватно діяти, самостійно приймати рішення, пристосовуватися до різних умов життя, визнавати свої помилки, відстоювати власну гідність, реалізувати природні можливості.

Дитинство – найважливіший період у житті людини. Виховання людини в дусі загальнолюдських ідеалів і національних традицій починається з раннього дитинства – важливого етапу становлення людини, коли формується вміння мислити, свідомо сприймати навколишній світ і самого себе, спілкуватися з іншими людьми. 
Чим більше дізнається дитина в перші роки життя, тим допитливішою, розумнішою вона буде. Від інших вікових періодів дошкільне дитинство відрізняється тим, що забезпечує загальний розвиток, який є основою формування особистості.
Базовою програмою передбачено врахування в навчально-виховному процесі індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини, яка відвідує дошкільний заклад.
Індивідуальність – особистість у своїй неповторності, своєрідності, унікальності, тож виникає необхідність орієнтуватися на кожну дитину, враховувати її темперамент, характер, здібності тощо. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означає ставитися до кожної дитини як до своєрідної, неповторної особистості, усвідомлюючи: кожна дитина не краща і не гірша за іншу. Діти просто різні.
У Програмі закладено компетентнісний підхід. Термін “життєва компетентність” сьогодні стає дедалі вживанішим.
Оскільки це поняття є суттю особистісно орієнтованої моделі освіти, воно проходить червоною лінією у Програмі.
Компетентність – це обізнаність, уміння, вправність у певному колі питань, тобто йдеться про обізнаність дитини в усіх сферах життя, ціннісні ставлення дошкільника до себе, людей, довкілля, речей тощо. Програма саме й відкриває дитині світ в єдності чотирьох сфер – природи, культури, людей, власного Я. Показниками життєвої компетентності є насамперед активність дитини в ігровій, предметно-практичній діяльності, спілкуванні, сформованість у неї базових якостей особистості. Життєво компетентна дитина адекватно поводиться в різноманітних ситуаціях, є в них активним суб’єктом, проявляє власне Я. Вона знає, може, хоче й адекватно діє відповідно до обставин.
Бути компетентним, означає бути життєздатним, вміти адекватно поводитися в різних життєвих ситуаціях, виступати активним суб’єктом життєдіяльності та вміти проявляти своє Я у різних сферах життя. Це значно складніше й багатогранніше, ніж окремо формувати систему знань.
Головна мета дошкільної освіти на сучасному етапі – розвиток дитини як особистості, що передбачає турботу про її здоров’я, духовне й соціальне благополуччя тощо.
Турбота про фізичне здоров’я дитини завжди була й лишається одним із головних завдань педагогічної роботи. Сьогодні переважна більшість дошкільнят потерпає через дефіцит руху, недостатню загартованість, низьку витривалість. Тож у Програмі головну увагу приділено збереженню та розвитку здорового способу життя дошкільників, створенню умов, які запобігають дії шкідливих чинників. Оскільки фізичне здоров’я нерозривно пов’язане з психічним, соціальним та духовним, його збереження та зміцнення можливе лише за умови поєднання медичних засобів, оптимальної системи педагогічних впливів, координації дій медичного персоналу, вихователів, батьків, психологічної служби. Так, позитивним зрушенням є об’єднання зусиль батьків та педагогів щодо організації таких форм роботи, як батьківський всеобуч, школа молодої родини, свідоме батьківство тощо.
Програмою передбачено формування шкільної зрілості: 
а) розумової зрілості, показником якої є диференційоване сприймання, довільна увага, елементарні форми аналітичного мислення; знання про природу, культуру, людей, самого себе; здатність висловлювати елементарні судження, обґрунтовувати свої думки;
б) соціальної зрілості, пов’язаної з умінням спілкуватися з дорослими та однолітками, ініціювати контакти, налагоджувати спільну взаємодію, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися на долання труднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінні судження, поважати себе та інших;
в) емоційної зрілості, яка виявляється в певній емоційній стабільності дитини, її здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватися в настроях та станах людей, що навколо, брати їх до уваги, контролювати та регулювати свою емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів.
Програма “Я у Світі” стимулює розкриття творчого потенціалу, проявів креативності у членів педагогічного колективу.

                       
                                                              Патріотичне     виховання дітей дошкільного віку                                                         
«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
 Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є: 
— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.
 Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.
Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.
Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.
У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання «Українське дошкілля» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.
 Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).
Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.
Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.
У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.
Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.                          
                                                                                                      

                                             

1
2