Індустріальний район. Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 387" Дніпровської міської ради

 





Сторінка практичного психолога

 

Дорогі діти та батьки  вихованців нашого садочка!


          Ось уже майже місяць, як розпочався загальнонаціональний карантин. Думаю, що у багатьох із Вас виникає питання «Що відбувається?» і «Чому?». Зараз багато людей в різних країнах захворіли. Згадайте випадки, коли Ви хворіли, то, щоб не заразити інших і швидше одужати, Ви залишалися вдома. Тому, щоб зараз вірус не поширювався, щоб люди менше хворіли, особливо, щоб не хворіли діти, вирішили тимчасово закрити школи та садочки. Панікувати та хвилюватись не варто - Ви в безпеці! Але, щоб правильно дотримуватись правил карантину, хочу дати Вам декілька порад:
1) Заспокойтеся! Навчіться відокремлювати реальність від чуток. Запам'ятайте: те, що Ви читаєте в соцмережах часто не є фактами. Фактична інформація про вірус може допомогти зменшити тривогу. 
2) Будьте активними! Використайте час з користю: займіться самоосвітою, виконайте дистанційні завдання, прочитайте цікаву книгу, перегляньте фільм, зробіть фізичну зарядку. Зараз саме час підтягнути навчальні предмети.
3) Дотримуйтесь правил гігієни! Часто мийте руки, рахуючи до 30 та протирайте їх дезінфікуючими засобами; робіть провітрювання та вологе прибирання кімнати; виходячи на прогулянку, використовуйте захисну маску, рукавички.
4) Будьте толерантними! Не забудьте зателефонувати до своїх бабусь та дідусів, доброзичливо ставтесь до батьків, братів та сестер, не забувайте і про друзів. Оскільки, карантин - це час, коли потрібно самоізолюватись, Ви можете поспілкуватися з друзями в соцмережах або по телефону.
5) Розвивайтеся! Здійсніть віртуальний тур українськими музеями просто неба за посиланням https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/ 
http://incognita.day.kyiv.ua/museums.html 
6) Будьте обачними! Дотримуйтесь порад, підтримуйте гарний настрій і разом ми подолаємо вірус паніки і пандемії! 
https://www.youtube.com/watch?v=OapXnKq42Zo&feature=youtu.be&fbclid=IwAR1VhxWKze3AEYGoQm6Q-FSORyFCUKIhBenX8CoW9LXCcE_ViEASQBJV1LM 
https://www.youtube.com/watch?time_continue=16&v=h6Pk5TFoB8I&feature=emb_logo 
Якщо ж мої поради Вам не допомогли і Ви відчуваєте занепокоєння, стурбованість - поговоріть про свої почуття з найріднішими людьми - батьками. 
Бережіть фізичне і психічне здоров'я своє і своїх близьких!

 

Шановні батьки!


До Вашої уваги декілька порад, як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров'я дітей на період під час карантину.
Більшість дітей звісно зраділи продовженню канікул і знаходженню вдома. За час, поки вони знаходяться поруч з Вами, дорослими, вони чують багато різних версій (які нагнітають чи заперечують) про те, що зараз відбувається у нас і у всьому світі. 
Запам'тайте! Діти реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їх психіка "заражена" тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через місяць-два (а може, й раніше) вона почне проявлятися в різних формах: розлад сну, харчування, поява незвичайних страхів, патологічна прив'язаність до батьків, погіршення поведінки тощо. Такі прояви поведінки найчастіше можуть спостерігатися у дітей молодшого шкільного віку.


Чим це пояснюється?

У віці від 5 до 10 років у дітей з'являються страх втрати батьків і екзистенційні страхи - страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень і т.д. Наявність таких страхів вважається показником "нормального" розвитку дітей. Дорослим зараз нелегко, вони знаходяться в деякому "зміненому" стані, коли необхідно блискавично перебудовуватися і адаптуватися до нових умов. Батьки діляться тривогою в розмовах між собою і цей стан передається дітям. Але їм важливо пам'ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно спертися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їй впоратися з тривогою.


Що робити дорослим?
* Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві).
* Приймати (не заперечувати) страх дитини: "ти боїшся / тобі страшно", "боятися - це нормально", "страх допомагає бути обережним".
* Говорити, що згуртованість та дисципліна допоможе впоратися з будь-якими труднощами. Розробити режим дня, включивши багаторазові процедури гігієни, навчання через он-лайн ресурс та самостійне опрацювання матеріалів, ігри, прогулянки та провітрювання кімнат, фізичну зарядку тощо.
* Не робити тему пандемії головною і основною, в якій зараз живе вся сім'я. 
* Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі),
* Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (можна запропонувати ілюстровану інформацію для дітей, зокрема, МОЗ України та телеканал ПЛЮСПЛЮС запустили ролики для дітей про те, як убезпечитися від коронавірусу "Дізнайся про свою силу" https://www.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=h6Pk5TFoB8I&app=desktop&fbclid=IwAR176cmKV1FVDmcagm-W3F731xFWu2S4iOIG1q_RoIu1Tct7m1BoliVq2Eo). Намагатися відповідати на запитання дітей, подаючи збалансовану інформацію, без емоційного (тривожного) забарвлення. Якщо Ви взагалі не надасте інформації, діти схильні вигадувати зайві катастрофічні історії. Проте забагато інформації також може стати причиною додаткової тривоги.
* Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам'ятку для дитини і повісити на видне місце.
*Створіть для дитини умови для дистанційного навчання.
* Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і Ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи.
Ігри, щоб не забути букви та цифри - Твінс АБЦ, гра Грайливі сови, гра з маркером Жирафчик, дошка-вкладка «Цифри», дерев'яна іграшка половинки «Рахуємо до 10», дошка-вкладка Алфавіт, Математична пробірка, Гра для вивчення таблички множення "Спіймай горобця".
Настільні ігри на розвиток мислення - різноманітні пазли, головоломки, магнітний танграм, математичний планшет, Кольорові жабенята.
Розважальні ігри - магнітна гра "Торт", Хто Я, Джанга, Мафія, Докумекай, Асоціації, Базікало (вірю-не вірю).
Активні ігри - ходулі, м'ячики, фітболи, килимки з каменями, боулінг.
* Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров'я ... 
Бережіть фізичне і психічне здоров'я своє і своїх близьких! 

 

 

 

 

Коронавирус: рекомендации педагога-психолога как вести себя родителям под  время карантина

 

На время карантина, родители становятся для детей учителями, воспитателями, врачами и друзьями, поэтому многих интересует вопрос как совместить в себе все эти роли и найти свободное время для себя.

Как не потерять контроль над детьми во время карантина?

Во время карантина, обнажаются все ваши проблемы. Ранее вы могли от них убежать на работу или хотя бы раствориться в социуме. Сейчас бежать некуда, поскольку вы в четырех стенах. Это лучшее время для того, чтобы решить все проблемы, которые возникают в отношениях с детьми.

Детям нужен «контроль», они естественно хотят быть хорошими и послушными для своих родителей. Если поведение детей выходит из-под контроля, это означает одно - вы где-то недоработали. Где потерянный родительский авторитет, где нарушена иерархия или ребенок не чувствует заботы или безусловной любви.

Контроль нужен разве что по режиму.  Необходимо прописать план дня для ребенка. И в дни должно быть не только обучение! Кроме обучения, нужно выделить время для физической активности, свободной игры, спланированных приемов пищи, для релакса и для скуки. Скуку я бы поставила на первое место, потому что именно в ней рождаются классные игры, которые помогают детям адаптироваться к новой реальности.

 

Чем занять детей, чтобы найти свободное время для себя?

Дети занимают себя сами, если  не мешать их естественному развитию.  Они придумывают собственные игры, исследуют мир и взаимодействуют с родителями.

Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає.

“Я дуже рекомендую батькам спробувати пожити 2 тижні без мультиків. Дитина стане значно спокійнішою і навчиться розважати себе сама”, - зауважила Марія Сичинська.

Як компенсувати дітям брак прогулянок?

Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки.

Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.

Що не потрібно робити батькам під час карантину?

Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.

Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.

Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д.

Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус?

Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.

Малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, інакше буде складно: “Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі одягнемо маску. Дивись, які ми схожі!” або “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим” - найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом.

 

Обучение на дому: практические советы для родителей 

 

Как в период тревог успокоить своих детей, а также сделать так, чтобы дома они не забросили учебу и одновременно не чувствовали себя напряженно? 

Общие ТЕЗИСЫ

1.  Сейчас дети, так же как и мы, находятся в напряжении. Они чувствуют общую тревогу от неопределенности, от напряжения родителей, от изменения привычного режима и ограничений. К этому добавляются волнения о ГНА / ВНО - пока нет понимания по этому вопросу, от этого напряжение усиливается. То есть, сейчас дети, особенно старшие, нуждаются в родительской поддержки , они ожидают от родителей психологической помощи. 

2.  Идеально, если родители пытаются  быть в контакте с состоянием ребенка и его чувствами , честно говорят о том, что с нами происходит. Надо просто сказать: " Если бы мне сейчас было нужно учиться дома, я бы, наверное, на все забил. Мне самому сложно сейчас собрать себя в кучу. Давай поможем друг другу - например, вместе составим расписание на день. Я нуждаюсь в твоей помощи ".

3.  Мы должны понимать, что  первые две недели - это период адаптации , когда мы только разрабатываем новый жизненный опыт. У кого-то - два, у кого - два с половиной. Это индивидуально. Вообще, "по-хорошему", на адаптацию дается до двух месяцев, то есть две недели - это фантастически быстро. Поэтому сейчас мы должны быть очень терпеливыми и осторожными в себя и своих детей.

4.  Надо просто делать вдох и выдох и напоминать себе:  "Я не учитель" .

Основа техники безопасности для родителей: нам нужно помнить, что мы НЕ учителя для наших детей, у нас нет нужных профессиональных навыков, мы не умеем объяснять предметы и, самое главное (собственно, почему родителям нельзя обучать своих детей) - мы очень эмоционально приобщаемся. Если ребенок что-то не понимает, мы не можем справиться со своими эмоциями: нам кажется, что мы дураки, наш ребенок глупая и так далее. А  ребенок может просто не воспринимать нас в качестве учителя - и это нормально .

ПРАКТИЧЕСКИЕ СОВЕТЫ

1.  День не имеет превращаться в сплошное выполнения домашних заданий .  Школа - это не вся жизнь ребенка, особенно сейчас. Дети и так чувствуют себя непонятно за что наказаны, и нам важно, чтобы школа не ассоциировалась с дополнительным наказанием.

2.  У ребенка, который учится дома, должна быть отдельная территория .  Даже если у нее нет своей комнаты, можно символически обозначить небольшую часть веревкой на полу, сделать заборчик из игрушек или коробок - что угодно.

Мы все сейчас вынуждены жить и работать вместе на небольшой территории, и это время пересмотра границ каждого человека - неважно, большой или маленькой - и уважения к этим границам. Это время, когда родители учатся стучать, прежде чем войти в комнату подростка, если они не делали этого раньше. Время, когда ребенок учится не подходить без необходимости к маме, которая работает из дома.

3.  Надо  следить, чтобы ребенок любого возраста делала перерыва  - и лучше, если мы остановим ее чуть раньше, чем она устанет. Маленькие устают за 10-15 минут, подростки - где-то за полчаса.

4.  Открывайте окна, проветривайте , заботьтесь о свежем воздухе во время обучения ребенка. В мозгу есть структуры, отвечающие за чувство безопасности - в случае недостатка свежего воздуха эти показатели уменьшаются. Если ребенок находится в духоте, у него снижается активность, она устает, закатывает истерики. Чем меньше воздуха, тем хуже результаты обучения.

5.  Часто, когда ребенок видит большое количество задач (более 8), у нее естественно начинается паника и ей легче вообще закрыть дневник или мессенджер. Наша задача -  помочь структурировать подход к обучению . Буквально составить с ребенком план: ты начинаешь делать это, потом - это.

Также - разбивать большую задачу на маленькие части. Это касается всех детей. В общем старшие школьники уже умеют это делать самостоятельно, но если ребенок в состоянии тревоги - расфокусированным, взгляд отстранен, отсутствует или ребенок хватается то за одно, то за другое - ей надо помочь.

6.  Часто ребенок перед выбором: с задаче начать - с простого или сложного?  Это зависит от того, как ваш ребенок "вступает в деятельность". Чтобы это понять, надо понаблюдать: как ребенок просыпается? 

Есть дети, которые быстро встают, умываются и начинают все делать. Когда такой ребенок ест, она сначала съедает все вкусные куски и оставляет невкусные напоследок. В таком же режиме она "включается" во все новое. То есть очень быстро "входит" в урок - но и быстро устает. Она быстро сдает контрольную работу - но не факт, что там не будет ошибок. О таких детей говорят, что они все схватывают мгновенно, но не понятно, насколько долго будут это помнить. Таким детям нужно сложное давать в начале. И делать зарядку после урока.

Зато есть  дети другого типа  - которые дольше разгоняются. Они "включаются" не так быстро - но дольше идут. Эти дети в основном встают медленно, не с первого раза, обычно сначала съедают невкусное, а вкусные кусочки оставляют напоследок. Таким детям нужно на разгон давать легкши задачи, а сложные - потом . Им даже можно ставить во время обучения энергичную музыку - если музыка их не отвлекает. Или делать перед уроком зарядку.

7.  Когда мы хотим ребенка в то быстро привлечь - например, в обучение - мы  должны помнить, что у нее, как у каждого человека, есть инерция . Когда маленький ребенок играет, а ей надо садиться за уроки - здесь поможет  оговоренное время или звонок будильника, который зовет к обучению . Или мы говорим:  "За 10 минут садимся за уроки" . Так мы обнаруживаем уважение к своему ребенку как к человеку. Понятно, что это сложно, ведь многие родители сегодня также живут в режиме дефицита сил. Самый легкий способ сэкономить силы - принуждение. Но это проигрышный образом.

НАЧАЛЬНАЯ ШКОЛА

В начальной школе мотивация к обучению - исключительно внешнее. Малыш учится ради удовольствия, фану, поощрения.  Надо также понимать, что у ребенка уже есть небольшой, но опыт обучения. У первоклассников его еще нет, но в 2-3 классах он уже нарабатывается.

Практические советы для родителей о обучении на дому от детской и семейной психологины Светланы Ройз

Фото: автор - IgorVetushko,  Depositphotos

1.  Нам важно,  чтобы, по возможности, не сбивался привычный режим . Это невозможно в полной мере, он все равно уже сбился, но надо создать новый и пытаться его придерживаться.

2.  Надо, чтобы для обучения было отдельное место.  Идеально, чтобы был отдельный пространство, "кокон", чтобы ребенок понимал: она туда заходит - и все, она уже настроена на учебу.

3.  Важно, чтобы к обучению звал какой-то сигнал , как звонок - например, будильник телефона. Это должно быть приятный звук, какая любимая музыка - но  лучше, чтобы это не был мамин голос . По отношению к маме и папе и так будет достаточно напряжения: сейчас родители живут в смешанных ролях, а везде, где есть смешанные роли - конфликты.

4.  Оптимально, когда ребенок занимается 10, максимум 15 минутЗатем звенит звонок , ребенок может выпить воды, подвигаться. Мы же помним, что живем в условиях, когда у ребенка снижена подвижность и нехватка воздуха.

5.  Помните, что  мы - не няньки и за ребенка задача не делаем . Но некоторым детям важно, чтобы мы были в комнате, когда они учатся. Можно заниматься своими делами, но необходимо присутствие родителей. Время от времени можно подходить к ребенку, спрашивать, как дела, поддерживать ее, прикладывая руку к месту поддержки - между лопатками на спине. Это тайное место повышение самооценки, сложения сил.

6.  Прекрасно, если родителям хватит сил сделать с детьми "Хогвартс" - то есть создать игровую среду. Если мы сможем вооружиться волшебной палочкой, какой бы касались лба ребенка и говорили:  "Ты со всем справишься" . Волшебный будильник у нас уже есть, и не помешает найти для ребенка волшебный камень мудрости - ну, и для себя случае.

 

7.  Мы помним, что ребенок находится в напряжении - значит, мы имеем больше, чем обычно, обращать внимание на то, что ей удается хорошо. Так называемый метод "зеленой ручки" - подчеркивать не недостатки, а успехи - особенно нужен в режиме повышенного напряжения, когда ребенок не очень уверена в себе.  

КАК СДЕЛАТЬ ребенка счастливым?

Как вы считаете, в чем измеряется детское счастье? В тоннах игрушек и шоколада? Или в неограниченно доступе к компьютеру и телевизору? Попробуйте вечером спросить ребенка в том, чувствует ли он счастлив - и узнаете много нового. Для ребенка важно быть

счастливой, потому что это - залог успешного взрослой жизни. Что же на самом деле

необходимо ребенку, чтоб он чувствовал себя счастливым?

 

Чувствовать себя равной.

Считайте ребенка, даже если ей только 4 года. Всегда интересуйтесь его мнением: с

поводу еды, одежды, прогулки, друзей. Разговаривая с ребенком обо всем, старайтесь избегать лжи в общении с ней. Понятно, что быть абсолютно правдивым

сложно, но можно объяснить ребенку, что такое ложь и с какой целью люди

ее используют. Выслушивайте на семейном совете мнения ребенка, и Учитывайте них,

когда приймаетебудь Какие решения. Подробнее ребенку. Уже 7-8-летнему ребенку можно

выделять карманные деньги, поручать небольшие покупки и домашние дела.

Пусть у ребенка будет ряд семейных обязанностей, выполнив Которые она почувствует свою

значимость.
 

Знать, что его личность уважают.

Для того, чтоб ребенок был счастливым, необходимо воспринимать ее такой, как она есть, а не воплощ в ней свои мечты, а не пытаться навязывать свои интересы. Если малыш интересуется рисованием, а родители мечтают, что он станет технарем, не стоить упрек ребенка в том, что Она не соответствует их мриям.Вирте в силы и талант ребенка, как можно чаще говорите ей, что знаете, что она достигнет в жизни многое .Слова "уходи", "не хочу тебя видеть", "как ты мне надоел", "ты мне постоянно мешаешь» не сделают твоего ребенка счастливым. Будьте вежливыми даже с 2-летним малюком.Не отмахивайтесь от ребенка, когда он приходит к вам с проблемами. Уделять ей максимум внимания, постарайтесь разобраться в проблеме, а не показывай ей, что, на ваш взгляд, проблема не стоит выеденного яйца. Старайтесь больше свободного времени проводит с ребенком. Ведь ничто НЕ заменит ребенку родительскую любовь и понимание. Придумываем вместе дела, найдите общие интересы. И неважно, что это будет - рыбалка или пазлы, вышивание или столярное дело.

 

Станьте справжнім другом для дитини - вірним, люблячим і розуміючим. І тоді ваш малюк точно буде щасливим

 

Дошкільник, девайс і психологічний розвиток

Нині рідко коли можна побачити дитину без девайса в руках — навіть на дитячому майданчику якась дитина сидить зі смартфоном, а інші обліпили її з усіх боків і зосереджено дивляться на дисплей. Діти не поспішають на гойдалки, не з’їжджають з гірки, не «готують пиріг» із «борошна»-піску з «горішками»-камінцями...

Похід у дитячу поліклініку також дивує. Тепер там не надто гамірно. Аби зрозуміти причину тиші, достатньо підійти до кабінету лікаря — майже всі діти грають у комп’ютерні ігри на смартфонах чи планшетах. Вони не бігають, не пустують, не граються, не смикають мам і тат запитаннями на кшталт: «А вже скоро?», «А зараз ми?», «А там що?», «А стільчиків стільки навіщо?» тощо.

Батькам, безперечно, це дуже зручно — можна не заморочуватися, не розмовляти з дітьми, не гратися з ними тощо. Натомість є час спокійно почитати чи подивитися новини у своєму смартфоні, «погортати» сторінки в соціальних мережах. Та й діти, здавалося б, непогано при цьому почуваються… Утім, чи насправді все так чудово?

Батьківські уявлення щодо «цифри»

Дедалі більше дітей з раннього віку є digital-залежними (digital — від англ. цифровий). І рік у рік ця залежність лише «молодшає». Колись таку залежність вважали проблемою підліткового віку. Пізніше її діагностували вже в молодшому шкільному віці. Нині багато дошкільників є залежними. До того ж батьки вперто не вбачають у цьому проблеми. Навпаки, вони з радістю сприймають той факт, що дитина рано засвоює різні девайси-гаджети. Вважають, що це є ознакою високого інтелекту їхнього чада і передвіщає його майбутню успішність у житті. Основними аргументами батьків на підтримку раннього ознайомлення дитини з девайсом є:

  • у всіх довкола є, а я не хочу, щоб моя дитина почувалася обділеною;
  • без цифрової грамотності сучасна дитина не може стати успішною.

Світ навколо — цифровий. Отже, і дитина має плавати в digital-просторі як риба у воді. Батьки, які особливо заклопотані «вписуванням» своїх дітей у цифровий світ, добирають їм хороші, дорогі пристрої і комп’ютерні ігри, що розвивають логіку, пам’ять, допомагають вивчити літери тощо. І навіть інформація про жахливі, катастрофічні наслідки надто тісного спілкування дітей з девайсами, скажімо, історія із «Синім китом», зовсім не спонукає батьків зупинитися й замислитися. Здається, що до підліткового віку ще так далеко, а дошкільник грає в доволі безпечні і навіть корисні іграшки, а не «тиняється» в соціальних мережах.

Безтурботність батьків підтверджують та підкріплюють і думки деяких науковців. Вони запевняють, що сучасна три-чотирирічна дитина має володіти навичками інтернет-серфінгу. Ці навички науковці називають базовими для життя в сучасному світі нарівні з такими, як навички спілкування з іншими людьми, поведінки у громадських місцях тощо. І одна із функціій батьків — стати провідником у світ інтернету. Тобто, з одного боку, показувати його можливості, а з другого, стежити за часом — скільки дитина перебуває в мережі, та контентом, з яким вона стикається. «Щоб дитина не порізалася — не ховай ножа, а навчи ним користуватися». Та чи справді інтернет та цифрові пристрої подібні до ножа?

Завдання та потреби вікового розвитку дошкільника

Завдання вікового розвитку в дошкільному віці доцільно розглядати за сферами розвитку:

Рухова

  • розвиток великої і дрібної моторики
  • вдосконалення координації різних частин тіла у різних видах діяльності

Пізнавальна

  • встановлення довільності психічних процесів
  • розвиток орієнтації у просторі й часі
  • зародження логічного мислення та розвиток уяви

Особистісна

  • засвоєння моральних норм і форм поведінки
  • розвиток соціальних мотивів, зокрема пізнання нового, суперництва, досягнення цілей
  • виникнення «внутрішньої позиції»
  • становлення адекватної самооцінки
  • розвиток вольової регуляції поведінки, контролю над своїми емоціями

Соціальна

  • пізнання людських взаємин та їх «програвання»
  • переорієнтація спілкування з пізнавального на особистісне
  • оволодіння моральною регуляцією власної поведінки

Вагомий список для життєвого періоду завдовжки всього лише в чотири роки!

Обов’язковою умовою розвитку дитини є задоволення її основних психологічних потреб. Це потреби в любові та прийнятті, в увазі, співучасті та спілкуванні — як з дітьми, так і з дорослими. Окрім цього, потреби в повазі, співпраці, русі, самостійності, самовираженні, навчанні, а також мати друзів. Лише за умови задоволення цих потреб можливе психологічне благополуччя дитини та вирішення вікових завдань розвитку.

Основним простором, в якому живе і розвивається дитина, є простір гри. Сюжетно-рольова гра, в яку дитина грає як з іншими дітьми, так і з собою, є провідною діяльністю дошкільного віку. Саме за допомогою гри вирішуються завдання розвитку. Завдяки грі оточення і навколишня дійсність стають внутрішньою дійсністю дитини.

Із девайсом у руках: як реалізуються завдання вікового розвитку

А що відбувається, коли до рук дитини потрапляє девайс? Чи впливає він на реалізацію завдань вікового розвитку?

Рухова сфера

Дитина позбавлена необхідних їй рухів. Найпомітнішими для батьків наслідками знерухомлення дитини є патологічні зміни в її фізичному здоров’ї. Зокрема, виникають сколіоз, ожиріння, проблеми із зором тощо. Утім, через відсутність рухової активності страждає і психічний розвиток. Адже саме в русі розвивається кора великих півкуль мозку, формуються нові нейронні зв’язки, вибудовуються «мости» між правою і лівою півкулями.

У віртуальних іграх розвивається тільки дрібна моторика, та й то лише в певний, вузькообмежений спосіб. Дитина не має можливості відчувати своє тіло у різних видах діяльності, розвивати рівновагу, координувати різні частини тіла та їх рухи. Адже «стрибати» в комп’ютерній грі і стрибати насправді — велика різниця.

Пізнавальна сфера

Дитина звикає отримувати різноманітну інформацію. Утім, не навчається її шукати, здобувати. У неї не зароджуються запитання: «чому?», «що?», «навіщо?», «яким чином?» тощо. Коли дитину постійно «бомбардують» різними картинками — яскравими, цікавими, привабливими — саме вони і захоплюють увагу дитини. Тож навіть якщо пізнавальні запитання виникають, вони одразу і зникають через потік візуальної інформації. І це стосується не лише розважальних комп’ютерних ігор та іграшок, а й розвивальних.

Навіть якщо дитина просто складає фігури у форми, цей процес у digital-просторі різко відрізняється від процесу, що відбувається в реальності: у віртуальному просторі неможливо помацати фігуру, зважити її, спробувати «на зуб» — всі органи чуття, крім зору, не беруть жодної участі в операції.

Отже, формується збіднений, сплощений, однобічний образ реальності.

Уява не має шансів на розвиток. Адже у такій великій кількості нав’язаних образів неможливо створювати власні. Що маємо в результаті? Страждає розвиток логіки, уяви, однобічно розвивається орієнтація у просторі й часі.

Особистісна і соціальна сфери

Дитина, яка грає в комп’ютерні ігри, не має змоги формувати власні погляди. Натомість відбувається непомітна асиміляція повідомлення, яке заклали розробники гри. Самооцінка дитини поступово починає залежати від рівня, пройденого у грі, або від кількості зароблених у ній балів. Почуття задоволення від досягнень з’являється у дитини на дуже короткий час, після чого змінюється на бажання отримати ще більше балів, досягти ще вищого рівня у грі або одержати іншу іграшку.

Комп’ютерні ігри не сприяють соціалізації дитини. Адже в них відсутні партнери по грі. Дитина, яка сидить поруч «в іншому девайсі», не є партнером. Тож комп’ютерні ігри гальмують соціальний розвиток дитини, заважають засвоєнню норм соціальної взаємодії, становленню вольової регуляції поведінки.

Чи може дитина дізнатися, що битися погано, якщо вона «сидить у планшеті» і не знає, як це боляче й образливо, коли б’ють? Чи може вона дізнатися, що добре допомагати мамі, якщо не бачить її — спочатку втомлену, а потім усміхнену, після того як дитина допомогла? Чи навчається дитина любити, піклуватися, співчувати?

Відсутність живого спілкування стає перешкодою для засвоєння мови почуттів, і дитина не має змоги навчитися висловлювати свої переживання за допомогою поглядів, жестів, міміки, пози, рухів та «зчитувати» їх у відповідь. Діти просто не навчаються:

  • дружити;
  • співпереживати;
  • поспішати на допомогу;
  • сваритися-миритися;
  • виявляти свої емоції у прийнятній для оточення формі.

Поступово гри реальної стає дедалі менше. Адже з девайсом набагато простіше, ніж з іншою дитиною: тут усе зрозуміло, до того ж яскраво й швидко. Непотрібно вигадувати сюжет, непотрібно чути іншого, шукати з ним порозуміння, вибудовувати взаємодію. Так, сюжетно-рольова гра ще не встигла з’явитися, а вже згасає. А наслідування звичних для людського життя ситуацій та дій, перенесене у віртуальний світ, схоже на фальшиву банкноту: вигляд має ніби такий самий, але за суттю — зовсім не те.

Психологічні потреби

Дитина може пережити, відчути звернені до неї любов і прийнятя через:

  • тактильну ласку;
  • увагу;
  • погляд в очі;
  • спілкування;
  • реальну спільну гру.

Чи можливо це у віртуальному світі? Що можуть намальовані персонажі? Замінити читання казки батьками? Поцікавитися про те, як пройшов день? Подивитися дивитися дитині в очі? Чи отримує дитина від девайсів душевне й тілесне тепло? Навряд!

Девайси розв’язують руки батькам, заспокоюють їхню совість. Адже це не батько не хоче почитати дитині, а дитина просить замість читання комп’ютерну гру. Про те, що така гра не дає дітям того, що для них життєво необхідно, батьки воліють не замислюватися.

Ось і виходить, що час, проведений з девайсом, — це вкрадений у дитини час. Так, можливо, поява девайсів полегшила батькам догляд за своїми чадами. Мовляв, можна не переживати, чи не промочила дитина ноги, з якою компанією вона зв’язалася, чи не нарветься на злочинців. Адже дитина сидить у теплій вітальні з планшетом у руках. Однак чи не зависока ціна? Внаслідок тривалої фрустрації психологічних потреб найчастіше в дитини розвивається емоційне неблагополуччя. Воно може проявлятися в агресії, що спрямована на інших або на саму себе, а також депресії, страхах, почутті незахищеності. Чи цього хочуть батьки своїм дітям?

Емоційне благополуччя

Емоційне благополуччя — це:

  • базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу;
  • важлива умова збереження фізичного та психічного здоров’я дитини.

Фундамент емоційного благополуччя закладається в дитячому віці завдяки вияву любові, піклування й поваги дорослого, який демонструє дитині своє позитивно-емоційне ставлення. Тож емоційне благополуччя є чинником розвитку дитини.

Колись емоційно неблагополучні діти були вихідцями з «проблемних» сімей: неповних, сімей алкоголіків, наркоманів тощо. Однак тепер усе змінилося. Емоційне неблагополуччя дітей спостерігається у сім’ях, які під визначення «проблемності» нібито не підпадають. І таких сімей стає дедалі більше.

Переважно сучасні батьки настільки зайняті своїми дорослими справами, що завдання розвитку та виховання дітей перекладають на девайси. Безперечно, деякі з дорослих справ важливі, наприклад матеріальне забезпечення родини. Однак коли батьки повертаються з роботи додому, то часто не переймаються дітьми, а заглиблюються у власний серфінг інтернетом і залишають дитячі потреби десь на периферії своєї уваги.

Сенсорні перевантаження та їхній вплив на розвиток дитини

Дитина, яка проводить своє життя перед монітором, страждає від сенсорного перевантаження. Це ще один вагомий побічний ефект занадто тісної дружби дитини з девайсом.

Термін «сенсорне перевантаження» — медичний, і його використовують передусім для опису людей, які мають розлади аутистичного спектра. Утім, він давно вже вийшов за межі медицини і стабільно увійшов у практику психологів і психотерапевтів через стиль повсякденне життя сучасних сімей.

Сенсорного перевантаження може зазнати будь-яка людина, однак найбільш чутливими є люди зі слабкими психічними ресурсами. Зокрема, діти. До того ж сучасне життя наповнене ситуаціями, що загрожують сенсорним перевантаженням дошкільникам:

  • надмірне залучення дитини до усіляких «розвивалок»;
  • постійний поспіх;
  • шуми на вулиці і вдома;
  • навала візуальних стимулів — реклами, вітрини, вогні тощо.

А якщо дорослі ще й дозволяють дітям безконтрольно сидіти перед монітором…

Digital-залежність: як це починається

У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку дуже легко виникає інтернет-залежність. Вона проявляється в бажанні дитини постійно отримувати нову інформацію, нові стимули, нові враження. Діти дуже допитливі, і перегляд мультфільмів, нові ігри, пошук картинок в інтернеті можуть стати майже нав’язливим станом. Клік-клік. Клік-клік. І так безперестанку.

https://e.profkiosk.ru/service_tbn2/wg5ker.png

Сенсорне перевантаження —

стан, що виникає, внаслідок перевантаженості мозку та нервової системи надзвичайно великою кількістю сенсорних впливів. Мозок не здатний обробити та проаналізувати інформацію, яка надходить. Надмірна інформація може надходити як від кількох сенсорних систем, так і від однієї. Тобто це ситуація, коли навколишнє середовище стає джерелом більшої кількості стимулів порівняно з тією, на яку людина здатна звернути увагу або яку вона може опрацювати.

Тож у дітей виникає втома, зниження психічної активності, що проявляється у стрімкому зменшенні пізнавальної і творчої активності дитини. Вони не навчаються самостійно структурувати час, не можуть вигадувати ігри і займати себе якоюсь діяльністю. Однак діти стають «вічно голодними» споживачами стимулів, потребують, щоб їх постійно розважали. Вони розучуються жити без перевантаження. До того ж не встигають проживати враження, насичуватися ними. Отже, враження не стають переживаннями дитини — увага одразу ж перескакує на щось нове. Так пересичення обертається хронічним дефіцитом. Активність у віртуальному просторі поступово замінює активність у реальному житті, яка тепер сприймається як нудна, одноманітна, нецікава.

От і виходить, що коли дорослі дають дитині в руки девайс, то не просто крадуть у неї час, який вона проводить за монітором, вони крадуть у неї сьогодення і майбутнє. Вони руйнують здатність дитини отримувати задоволення і радіти простим життєвим речам: походам, катанню на велосипеді, співу пташок, біганню по калюжах і ще багато, багато чому.

«Оцифровування» дошкільників — чи можливо запобігти

Найкращим розв’язанням проблеми digital-залежності сучасних дітей є її уникнення. Як її можна уникнути? Дуже просто — не давати дитині девайс. Підстав для хвилювання, що дитина через це не встигне щось зробити, щось пропустить чи втратить, немає. Свого часу вона легко й швидко засвоїть комп’ютерну грамотність. А відтак стане настільки ж впевненим «плавцем» у «цифровому морі», як і та дитина, що проводить у ньому життя з раннього дитинства.

Гаджет або Девайс? Що в терміні твоєму?

Девайс (англ. device — пристрій) — будь-який корисний технічний пристрій, побутовий прилад, пристосування, конструктивно завершена технічна система, що має певне функціональне призначення.

Гаджет (англ. gadget — пристрій) — цікава технічна новинка, електронний пристрій або інший засіб.

Утім, гаджет, на відміну від девайса, не закінчений самостійний і самодостатній пристрій, а якесь технологічне доповнення до нього на кшталт зовнішнього модема для планшета чи ноутбука або зовнішнього спалаху для фотоапарата. Гаджет має підвищену функціональність порівняно з основним пристроєм, але при цьому й доволі обмежені можливості, оскільки окремо використовуватися не може, а слугує лише доповненням для девайса.

Не кожний гаджет є девайсом. Проте девайс може бути гаджетом.

Так, інтернет сам собою — ні зло, ні добро. Він — даність нашого часу. Однак ліпше відкласти знайомство з ним до пори, коли в дитини виробиться критичне ставлення до інформації, сформується достатній рівень самоконтролю. Крім того, мають бути вирішені завдання розвитку, які передбачають активну участь дитини у реальному просторі*. Взагалі, що пізніше це станеться, то ліпше. Чудово, якщо вступ у digital-життя відбудеться не раніше підліткового віку — і бажано разом з батьками та «батьківськими фільтрами».

* Рекомендації як діяти батькам у разі «Якщо дитина ще «не знайома» з девайсом» та що робити «Якщо дитина вже «залипла у цифру».

Проблема «оцифровування» сучасних дошкільників не може бути розв’язана сама собою. Потрібна активна участь дитячих психологів, до завдання яких має входити:

  • психологічна просвіта батьків з питань психологічного розвитку дітей, особливостей функціонування дитячої психіки та особливостей формування digital-залежності в дитячому віці;
  • проведення семінарів і тренінгів, які навчають батьків основ взаємодії із власними дітьми, спільного приємного й корисного проведення часу для психологічного та фізичного здоров’я дітей.

Отже, час, який дошкільник проводить перед екраном, — не просто час, витрачений даремно. Це час, вилучений з життя дитини, адже не вирішуються важливі та невід’єдмні завдання саме дошкільного віку — пізнання світу, розвитку, навчання соціальної взаємодії.

https://epsiholog.mcfr.ua/v2/images/popular-img.png

 

 

 

Как превратить карантин в полезный досуг. Советы психологов.

С 12 марта 2020 в Украине временно ограничивается образовательный процесс и обеспечивается дистанционное обучение в учреждениях общего и высшего образования, в художественных, спортивных школах, в детских садах города.

Один в квартире - мечта многих школьников, они всегда найдут, чем заняться, кроме выполнения уроков и домашних обязанностей. Здесь и телевизор, и компьютер, и планшет. Самое главное, когда ребенок остается дома одна, она должна четко осознать: есть вещи, которых делать нельзя ни при каких обстоятельствах. А именно:

 - Никому нельзя открывать двери, даже если это пришла соседка или подруга мамы. Входные двери должны открывать только взрослые. Объясните ребенку, что во всех близких есть ключи от квартиры.

 - Нельзя по телефону незнакомым людям рассказывать, что он (ребенок) сейчас одна дома, а мама придет только через час. И вообще не позволяйте ребенку вступать в длительные беседы с посторонними. Скажите ребенку, чтобы незнакомым людям она отвечала примерно так: "Мама сейчас очень занята и не может поговорить с вами. Позвоните через час ". В этом випадкувы, во-первых, не заставляете ребенка врать, ведь мама действительно занята. А во-вторых, посторонним невдомек, что ребенок дома сама.

 - Нельзя ничего бросать с балкона и из окна. К окнам вообще лучше не подходить и не выглядывать на улицу. На окна лучше поставить специальные блокирующие задвижки, которые ребенок не сможет самостоятельно открыть.

 - Нельзя играть с электробытовыми приборами и газовой плитой.

- У телефона должен быть список нужных номеров (ваш мобильный, папин, тети, бабушки и т.д.), чтобы в случае экстренной необходимости ребенок знал, куда ей звонить. И обязательно объясните ребенку, в каких случаях надо срочно звонить и звать на помощь. Для поддержания положительного эмоционального состояния и содержательного наполнения досуга детей школьного возраста предлагаем родителям 5 идей для проведения полезного досуга с детьми:

Настольные игры непременно должны захватить вашего ребенка. Их следует выбирать по возрасту. Для учащихся начальной школы будет интересно поиграть в «ходилки-бродилки с кубиком», для подростков и старшеклассников - монополию и другие игры, которые развивают логическое мышление. Лото, карты, пазлы - тоже будут интересны для детей любого возраста.

Занятия для развития тоже будут уместны. К этой категории можно отнести раскраски, лепка из пластилина. Конечно же, такой вид деятельности способствует развитию творческих способностей. А еще можно предложить ребенку изготовить фотоколлаж семьи. На большом листе бумаги можно нарисовать большое дерево, на ветвях которого приклеить фотографии членов семьи. Такое занятие понравится вашему ребенку.

Домашние деладесятилетия исследований доказывают: если ребенок выполняет обязательные домашние дела - это положительно влияет на обучение, психику, а также в будущем это пойдет на пользу становлению личности и поможет адаптироваться к социальному окружению. Согласно исследованию Марти Россмана (почетного профессора университета Миннесоты), если вы с раннего возраста приучите своего ребенка выполнять домашнюю работу, он будет чувствовать себя самостоятельной, ответственной и уверенным в себе человеком. Не нужно перегружать ребенка домашними делами, Протея ребенок может помочь родителям дома. Например, можно поручить: - влажная уборка в квартире, пылесосить, подметать и \ или вытирать пыль; - раскладывать и развешивать по местам свои вещи (чистую одежду вешать в шкаф, а грязный относить в стиральную машину или в корзину для грязного белья) - следить за состоянием своей обуви,

-поливаты цветы;

- заботиться о домашнем любимце: вытирать лапы, менять содержание лотков;

 - застилать свою постель;

- мыть посуду и раскладывать его.

Обычное чтение превратите в игру . После прочтения сказки или рассказы попробуйте вместе с ребенком устроить по ее мотивам домашний театр. Интересным для детей будет также театр теней. Для этого необходимо установить настольную лампу у стены и руками показывать фигуры животных.

Ведение дневника . Купите для ребенка хороший блокнот, который застегивается на замочек или закрывается на ключик. Их в продаже есть множество вариантов. Предложите своему чаду ежедневно вести блокнот, записывать туда свои мысли и описывать, как прошел день. Это поможет развивать память ребенка и разовьет способность четко изъясняться.

Но главное , не забывайте основные правила поведения во время карантина в связи с эпидемией гриппа:

 1. Пытаться меньше ходить в гости, посещать общественные места и

скопления людей.

 2. Чаще бывайте на свежем воздухе.

3. Одеваться во соответствии погоды на улице и оберегайте себя от переохлаждения.

 4. Чаще проветривайте комнату.

 5. Всегда мойте руки с мылом.

 6. Ежедневно ешьте свежие овощи и фрукты - витамины усиливают защитные силы организма.

Не паникуйте!

Что делать, чтобы помочь себе пережить панику?

Вот несколько советов:

1. Во время эпидемии следуйте рекомендациям ВОЗ.

Знание о том, как правильно вести себя в критической ситуации, снижает тревогу.

2. Старайтесь не блокировать свои чувства.

Бояться - нормально, чувствовать бессилие, грустить - тоже.

"Отключить чувство" означает перестать быть в контакте с собой. А это значит, рано или поздно чувство дадут о себе знать, только их сила может стать деструктивной.

Легализация негативных эмоций снижает напряжение, психика перестает "выкручиваться" от необходимости постоянно держать чувства под замком.

3. Что делать, если тревога зашкаливает?

Поглощая большое количество информации, мы подвергаемся так называемой социальной тревоге.

Благодаря интернету и соцсетям, происходящие на другом конце планеты, воспринимаются так, будто они происходят у нас дома. Такая размытость границ усиливает беспокойство и чувство незащищенности.

Справиться с ними поможет элементарная информационная гигиена. Старайтесь ограничить количество информации, которую вы потребляете, уменьшите количество времени, проведенного за чтением новостей и в соцсетях.

Выберите те источники информации, которым доверяете, и отправьте в бан тех, кто разгоняет панику.

4. Находите время только для себя и наполняйте себя ресурсом.

Этот пункт особенно важен для родителей, которые находятся на карантине с маленькими детьми.

Забота о тех, кто от нас зависит - сложная физическая и эмоциональная работа, которая требует много ресурсов. Если их не пополнять, ваш сосуд быстро иссякнет, и вы почувствуете эмоциональное выгорание.

Создайте свой собственный ежедневный ритуал - займитесь тем, что приносит вам удовольствие. Спорт, любые виды творчества, прогулки, просто отдых подойдут.

Главное - чтобы в это время вас никто не трогал и вы могли расслабиться в одиночестве.

5. Сон. Физические нагрузки (да-да!). Регулярная здоровая пища. Удовольствие.

 

Все эти вещи кажутся банальными, но помогают справляться даже с сильными стрессами.

 

Памятка родителям, для оказания психологической помощи детям, которые прибыли из зоны АТО

 

Ради сохранения психического здоровья детей, побывавших в зоне АТО, специалисты психологической службы ГУ ДСНС Украины в Запорожской области предоставляют следующие рекомендации родителям и родственникам этих детей:

· Уверьте ребенка, что вы сделаете все, чтобы она была в безопасности. Ваша реакция во многом определяет то, как будет реагировать на событие ребенок.

· Выключите телевизор. Развернутая средствами массовой информации вокруг события кампания может быть травматичной.

· Имейте в виду, что реакция ребенка может быть различной в зависимости от возраста. Особенно она может влиять на подростка. Будьте внимательны к поведению ребенка и обратитесь за профессиональной помощью, если изменения в поведении особенно острые и длительные. Имейте в виду, что ваш ребенок может быть раздражительным, гиперактивою, тревожной, выявлять проблемы сна и питания, изменения в поведении (например, не захочет больше играть с друзьями на улице), но имейте в виду. что это нормальные реакции на ситуацию стресса, которую она пережила. Чувства детей часто находят выражение в телесных реакциях (головная боль, боль в животе и т.д.) и поведении (раздражительность, ярость). Если эти симптомы длятся дольше двух недель, обратитесь за помощью.

· Поговорите с ребенком о том, что произошло. Будьте правдивы. То, сколько вы можете сказать ребенку и как эта информация должна быть сформулирована зависит от возраста. Основная задача независимо от возраста - это помочь ребенку восстановить чувство безопасности.

· Для дошкольников достаточно признать, что «что-то неладное случилось, мама и папа расстроены, но с ними все нормально, и они защитят тебя от беды».

· Начальная школа. Выясните, что они знают все, что по этому поводу думают, что слышали от других детей. В этом возрасте дети нуждаются в логике и понимании. Заверьте младших детей также, что никакие их проступки не является причиной того, что произошло.

· Средняя школа. Вы можете поделиться информацией, которая у вас есть. Постарайтесь организовать обсуждение, опять же выясните, что ребенок слышал и узнала из других источников. Некоторые подростки могут делать вид или утверждать, что их это не тронуло, или, наоборот, быть очень возбужденными. Оба типа реакций нормальные в подростковом возрасте. Не заставляйте ребенка выходить на обсуждение, пока он не будет готов к этому.

· Спокойно выскажите свои эмоции, но помните, что ваше уравновешенная поведение будет больше способствовать чувству безопасности. Помогите ребенку осознать его собственные чувства. Подчеркните, что это - нормально испытывать те чувства, которые в сложившейся ситуации, захватили его.

· Уделяйте ребенку больше времени и внимания. Помогите ребенку успокоиться как через психологический канал, так и физическое - ребенку может понадобиться не только больше ласки и внимания, но также больше выхода физической энергии.

· Вложение спать может быть очень важным моментом. Используйте его для того, чтобы побыть с ребенком, почитать ему сказку и тому подобное.

· Позвольте ребенку задавать вопросы, говорить о событиях, выражать свои чувства. Обеспечьте ее необходимым материалом - пластилином, красками, журналами.

· Играйте с маленьким ребенком, чтобы помочь ей отыграть свои страхи и беспокойства.

· Ребенок может повторять снова и снова игру или рассказ. Это может быть утомительным для родителей. Однако это важно для ребенка. И она следит за реакцией на ее рассказ родителей. Если же ребенок застревает и повторение продолжается много недель без изменения, обратитесь к психологу.

· Придерживайтесь распорядка в еде, игры, сне. Это поможет ребенку восстановить чувство стабильности и безопасности. Избегайте ненужных изменений.

· Дети особенно чувствительны после травматического события. Они могут остро реагировать на звуки, запахи, места, которые напоминают им о произошедшем. Имейте в виду, что эти факторы могут вызвать сильные эмоциональные реакции много времени после травматического события. Помните, что дети выживают и восстанавливаются после травматического события. Дайте ребенку и себе время на это.

· Обратитесь за помощью, если вы сами чувствуете себя тревожно и печально. Вы можете быть полезным для ребенка, если вы будете вести себя спокойно и уверенно.

 

 

 

дружная семья

 
Уважаемые мамы и папы!
          
 
 
 
 
 
 

в детский сад                              в саду

Уважаемые родители!
Подготовьте ребенка к детскому саду

 

Вы решили отдать своего ребенка в дошкольное учреждение или в группу раннего возраста. Впрочем, возникает вопрос: как воспримет ребенок то, что мама, которая была всегда рядом, теперь будет появляться только вечером, а вместо нее нужно быть с воспитателем и еще с десятком других мальчиков и девочек, каждый из которых также требует внимания.
Таким образом, происходит адаптация, и что это такое?
Адаптация - это приспособление организма к новой обстановке, а для ребенка дошкольное учреждение как раз и является новым, еще неизвестным пространством, с новым окружением, новыми отношениями. Адаптация включает широкий спектр индивидуальных реакций, характер которых зависит от психофизиологических и личностных особенностей ребенка, от семейного отношения, от условий пребывания в дошкольном учреждении.
И поэтому каждый ребенок привыкает к дошкольного учреждения по-своему.
Дети 2-3 лет испытывают страх перед незнакомыми людьми и новыми ситуациями общения. Именно эти страхи и является одной из причин тяжелой адаптации ребенка в группе. Согласно ребенок получает стресс, и это приводит к тому, что она становится возбуждающей, плаксивым, чаще болеет, поскольку это негативно влияет на защитные силы детского организма.
Для эмоционально неразвитых детей адаптация, наоборот, происходит легче - у них нет сформированной привязанности к матери. Чем больше развит эмоциональную связь с мамой, тем труднее будет происходить адаптация. К сожалению, не все дети могут выдержать проблемы адаптации, и это может привести к развитию невроза у ребенка.
Если в течение года ребенок не адаптировался в дошкольное учреждение, то это является сигналом для родителей. Следовательно, нужно обратиться к специалистам.
Весьма трудно привыкают к дошкольного учреждения единственные в семье дети, особенно те, которыми очень заботятся, зависящие от мамы, те, которые привыкли к постоянному вниманию, неуверенные в себе.
Хуже всех чувствуют себя в детском саду дети с флегматичным темпераментом. Они не успевают за темпом жизни детского сада; не могут быстро одеваться, собираться на прогулку, есть. А если воспитатель не понимает проблем такого ребенка и начинает заставлять ребенка что-то делать скорее, то стресс оказывается еще сильнее. В результате ребенок становится заторможен и дряблой, безучастно.
Если вы заметили, что у вашего ребенка есть проблемы с адаптацией, обратитесь к воспитателю как можно раньше и спросите, как лучше помочь ребенку преодолеть этот адаптационный период. Предложите воспитателю обратить на ребенка больше внимания.
Фактором, осложняющим процесс адаптации, могут быть и конфликты в семье, не общение родителей. Дети из таких семей ведут себя неуверенно, нерешительно, много волнуются.
Если у ребенка нервное заболевание, то отдавать ее в дошкольное учреждение нужно не раньше 3 лет - девочку и 3,5 года - мальчика.
Если единственный ребенок в семье часто болеет, имеет страхи, то его вхождение в группу должен быть постепенным. Сначала ее нужно привести в детсад, ознакомить с групповой комнатой, воспитателем, детьми; рассмотреть игрушки, вызвать интерес к окружающей среде; вернуться домой. Далее несколько дней можно приводить ребенка в заведение и забирать к дневному сну. В зависимости от поведения ребенка время пребывания можно увеличивать. Дома нужно больше играть с ребенком в подвижные, эмоциональные игры, чтобы ребенок в заведении не чувствовала себя скованной, напряженно, и если не разрядить это напряжение, она может стать причиной развития невроза.
Именно вы. родители, должны помнить и знать, что от сформированности навыков адаптированной поведения и самообслуживания зависит успешность пребывания ребенка в дошкольном учреждении. Ребенку легче будет адаптироваться в коллективе, если он будет знать не только имена воспитателей, но познакомится с одним или несколькими детьми из группы еще до прихода в группу. Маленький ребенок должен знать, в каких случаях ей стоит обращаться за помощью к взрослому. Все эти знания ребенок может получить, наблюдая за другими детьми во время прогулок, а также дома, в ролевых играх с родителями.
Большое значение имеют рассказы родителей о дошкольное учреждение. Нельзя запугивать ребенка тем, что в группе что-то не так. Так же нельзя и обещать ребенку «райского» жизни в дошкольном учреждении. И то, и другое в равной степени плохо. Потому что такие рассказы не соответствуют действительности, с которой ребенок столкнется в дошкольном учреждении.
Постепенно, еще до вступления в детский сад, ребенка следует приучить к ежедневным водным процедурам. В период адаптации не нужно начинать закаливание, а вот теплые ванночки каждый вечер помогут расслабиться и снимут нервное напряжение. Легкий массаж после ванны успокоит ребенка перед сном.
Длительное пребывание на свежем воздухе и достаточное время для самостоятельной двигательной деятельности будут способствовать нормализации нервно-психического состояния ребенка. Родители должны помнить, что прививки нужно сделать заранее, не позднее, чем за месяц до поступления ребенка в дошкольное учреждение.
Таким образом, только в сотрудничестве родителей и педагогов учреждения можно облегчить период адаптации для ребенка.

 

ЗАПОВЕДИ ОТЦОВСТВА

1. Люби своего ребенка!

 Радуйся ее присутствием у тебя, принимай ее такой, какая она есть, потому что это твой росток, твое творение. Не обижай и не унижай ее, не расшатывает ее веры в себе, не наноси боли несправедливой наказанием, не отказывай в твоей доверии, дай ей повод любить тебя.

2. Храни свое дитя!

 Защищай ребенка от физических и душевных опасностей, даже если придется жертвовать собственными интересами и рисковать своей жизнью.

3. Будь добрым примером для своего ребенка!

Произошел к ребенку с большой ответственностью, их нужно такое домашний очаг, где семья дружная, где уважают и любят стариков, где поддерживают песни и искренние связи со всем родом и друзьями. Она должна жить в такой семье, где царят честность, справедливость, скромность, гармония во всем.

4. Играй со своим ребенком!

 Отдавай ребенку столько времени, сколько необходимо для ее развития, меньше обращай внимания на свои собственные интересы, так интересы ребенка одновременно и твои. Многие разговаривай с ней, не отвращайся, когда она что-то говорит: может, именно в тот момент ребенок сверяется тебе крупнейшими тайнами своей жизни. Играй с ней так, как ей нравится, держи ее игру, мир ее воображения.

5. Работай со своим ребенком!

 Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі (у квартирі, на садибі, городі). Коли підросте, потроху залучай до праці з людьми і для людей. На дозвіллі під час канікул не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими – то погляд у майбутнє.

6. Дозволь дитині набувати життєвого досвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного!

 Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) частіше  не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій “збирати свою скриню”, навіть,  якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда.

7. Покажи дитині можливості й межі людської волі!

Демонструй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.

8. Привчай дитину бути слухняною!

 Стеж за поведінкою дитини й спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди а ні їй самій, а ні будь-якому. Не обминай моментів, коли вона негарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше – для неї це буде наукою. Винагороджуй за дотримання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.

9. Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і яке може підказати її власний досвід!

 Допомагай їй, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій вікового розвитку і вже набутого досвіду.

10. Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади!

 Дитина, як дорослий, “живиться” різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула й відчувала якомога більше цікавого для себе.

 
 
дети
 
 

 

 
 
гномВплив казки на психологічний розвиток малюка
                                           Казки та діти

 

Вчені переконані, що найперші казки були аж ніяк не творами для дітей. Те, про що розповідала казка, було найглибшою мудрістю, чимось на зразок сучасних філософських трактатів. Найболючіші питання суспільної організації, проблеми світобудови і буття, закони і норми поведінки – все це починалося словами «В тридев’ятому царстві» або «Жили собі дід і баба». З часом первинне призначення казки забулося, а особливості сюжету та простий зміст дозволили використовувати цей жанр для виховання молодшого покоління – дітей.
Проте історична основа казки – її глобальність – таки залишилася вічною. І коли дитина відкриває будь-яку чарівну книжечку, вона дійсно пізнає світ.
Безумовно, читаючи казки дитина розвивається. Однак, розуміння цього розвитку лише як набуття малечою вмінь читати швидко і виразно чи як розширення загального кругозору та знайомство з інокультурними реаліями є звуженим і неповним. Справді, вчитися читати доцільніше на тому матеріалі, який є цікавий дітям. Казка цікава для всіх! Не можна не погодитись, що події, описані в казках, не несуть у собі якоїсь корисної пізнавальної інформації. Несуть: адже в них і птахи у вирій відлітають, і сонце з місяцем чомусь чергуються на небесному полотні, та й рідні брати завжди один бідний, а другий – багатий.
Та це тільки дещиця з того арсеналу, яким володіє казка. Чому діти, виховані та Івасиках Телесиках, добріші й чутливіші за тих, хто ріс за законами голлівудських бойовиків? Чи не тому, що казка формує моральний хребет особистості, закладає в свідомість людини ті правила поведінки і такі етичні установки, за якими єдино прийнятною є перемога добра, світла над злом, темрявою?! І не варто вважати людей, перейнятих казковою системою цінностей, групкою наївних ідеалістів; хоча до ідеальності вони набагато ближчі, ніж будь-хто інший.
Світ, витворений у казці, – а особливо з допомогою сучасної якісної поліграфії, з яскравими малюнками і зручним добором шрифтів – стає безперервним джерелом для розвитку творчих здібностей дитини. У молодшому віці уява надзвичайно гнучка й активна. Мабуть, немає таких батьків, чиї діти не вигадували б якихось неймовірних історій, не розказували про себе небилиць та не перебирали на себе незвичних функцій, наприклад, трирічної «мами», «продавця» відірваних ґудзиків чи шепелявого «вчителя» в класі ляльок або домашніх тварин. Це не слабкість дитячого інтелекту – це трамплін, з якого стрибають у світ творчості. Хтозна, чи не писав Шевченко казок у бур’янах?! Адже більшість його творів так чи інакше пов’язана із казково-міфічними оповідями, почутими від старих кобзарів-казкарів!
Видатний український педагог Василь Сухомлинський у своїй школі навіть створив спеціальну «кімнату казок», в якій зберігаються нині тисячі творів, написаних хлопчиками та дівчатками різного віку.
Діти читають казки, бо їм це цікаво. А цікаве завжди запам’ятовується легше. Чим більше дитина читає, тим кращою стає її пам’ять. Разом з тим, прочитане обов’язково захочеться розказати другові чи подружці. Отже, розвиватиметься й зв’язність дитячого мовлення, легшим ставатиме процес налагодження контакту із партнером, співрозмовником.
Але казка робить ще одну послугу тим, хто її читає – вона стимулює бажання дізнаватися про нове, тобто є стимулятором інтелектуально-пізнавальної активності дитини. Хіба можна, прочитавши казку про Синбада, не поцікавитись, де ж є та Басра? Тому-то казколюби стають ще й книголюбами взагалі, бо казка дає зрозуміти, що світ – нескінченно широкий та непізнаний, і відкриває двері у цей світ.
 Зробіть дитині подарунок на все життя – через казку відкрийте двері у світ.
Доречна казка у свій час
Все життя людини зумовлене ритмами. Перші сім років дитина росте, тому завдання дорослих — створити умови для її гармонійного та здорового розвитку. Допомогти рости не лише фізично, а й морально можуть казки. Вони допомагають зрозуміти різницю між добром і злом, навчають краси добрих вчинків.
Поради батькам
Діти до п’яти років зазвичай краще сприймають казки про тварин і про взаємини людей і тварин. Вони найкраще передають малятам життєвий досвід («Лисиця та журавель», «Теремок», «Коза-Дереза»). Чим молодше дитина, тим простіше та коротше має бути казка, тим більше має бути повторень («котиться, котиться колобок», «тягнуть – потягнуть – витягнути не можуть»). Діти після 6-7 років обожнюють чарівні казки. Вони дають дитині інформацію про духовний розвиток людини, мудрості життя. У віці 6-12 років багато дітей люблять казки-страшилки. Слухаючи, переказуючи, складаючи їх, дитина звільняється від стану тривожності, реальних страхів. У цьому випадку, із психологічного погляду, відбувається самотерапія, сублімація. Казка — дивовижне явище в людському житті. І вкрай необхідне. Інакше вона не вижила би протягом сотень і сотень віків – адже природа достатньо швидко забирає все зайве – те, що заважає розвитку всього людства в цілому. А казка, яка зародилася тоді, коли рід людський тільки-но усвідомив себе та навчився говорити, жива й досі! Не так важливо — розповісте ви маленьку казочку на ніч, чи частину великої. Для дитини цінний той факт, що казка «відбувається». І закінчуйте чарівну історію на «найцікавішому». Казки можна читати. Казки можна розповідати. У будь-якому випадку — дитина буде зосереджена на казці та на своєму відчутті захищеності з вашого боку. Скоро ваша дитина виросте та, звичайно, перестане просити розповісти їй казку — всьому свій час. Але якщо ці роки ви були уважними до її прохань, якщо книжка, а також фантазія були вашими кращими друзями, то в її пам’яті ви назавжди залишитеся мамою, яка колись читала їй казки. Мамою-чарівницею…

                        мама                                   сон                               
 
                         Криза трьох років
 
 
Дитина постійно розвивається, а кожному процесу розвитку (крім повільних, поступових змін) властиві стрибкоподібні переходи - кризи. Вони необхідні, це - рушійна сила розвитку. Під час кризи відбувається зміна не тільки в психічному, а й у фізичному розвитку (вразливість центральної нервової системи, бурхливе зростання тіла, внутрішніх органів).
Ще вчора слухняний малюк раптом стає дратівливим, вимогливим, упертим, некерованим? Можливо, він переживає кризу
 
Ознаки кризи трьох років
 
упертість
Ця риса пронизує практично вся поведінка дитини. Вона не сприймає думку інших людей, а постійно наполягає на своєму.
 Наприклад, дитина просить купити під час прогулянки 

 апельсиновий сік. Мама заходить в магазин, але там є тільки яблучний, малюк відмовляється пити, тому що сік «не той». Він може дуже хотіти пити, але все одно, вимагає саме апельсиновий. Дитина влаштовує істерики (частіше в людних місцях): Ваня захотів зняти шапку в автобусі, а мама не дозволила, і ось вже всі пасажири слухають обурені крики дитини.

Строптивість
Дитина відмовляється виконувати вимоги дорослих, немов їх не чує (особливо це проявляється в сім'ях, де спостерігаються протиріччя у вихованні: мама вимагає одне, тато - інше, бабуся взагалі все вирішує).
 
свавілля
Дитина ставить перед собою мету і йде до її досягнення через всі перешкоди. Наприклад, малюкові захотілося піти погуляти, але дорослим ніколи. Дитина наполягає, використовуючи всі методи впливу на батьків (ввічливі прохання, ниття, загрози, капризи і т.д.).
 
СИМПТОМ знецінення
Виявляється в тому, що дитина починає лаятися, дратувати і обзивати батьків. Наприклад, в цьому віці дитина вперше цілком усвідомлено може використовувати «кепські» слова на адресу батьків. Якщо така поведінка залишається непоміченою або ж викликає насмішку, сміх, подив, то для малюка це може стати підкріпленням його дій. Коли пізніше (в 7-8 років) батьки раптом виявлять, що дитина спокійно їм грубить і захочуть це виправити, то зробити що-небудь буде вже пізно. Синдром знецінення стане звичайною лінією поведінки дитини.

 

деспотизм
Дитина змушує батьків робити все, що вона хоче. Стосовно молодших сестер і братів деспотизм може проявлятися як ревнощі. Наприклад, дитина може забирати іграшки, одяг, штовхати, замахуватися.
 
негативізм
Це реакція дитини не на зміст пропозицій дорослих, а на те, що це виходить саме від дорослого. Прагнення зробити навпаки, навіть всупереч власним бажанням. Часто це проявляється у ставленні дитини до їжі: вдома дитина відмовляється від певного продукту, але коли цим же продуктом його пригощають інші люди, вона спокійно і з задоволенням все з'їдає.
 
Ось які рішення подолання кризи пропонують психологи Дон і Джоан Еліум, автори книг по вихованню сина і дочки.


1. Для малюка важливо знати, що кожного ранку після того, як він прокинеться, його одяг буде лежати на стільці поруч з ліжком, що він одягнеться, вмиється, буде снідати разом з батьками, після почистить зуби, вимиє руки і буде грати. Подібний простий розпорядок встановлюють і підтримують батьки. Причому, роблячи це, не повторюють по сто разів: «Одягнися, вмийся, ...» Вони беруть дитину за руку, ведуть з собою у ванну кімнату, примовляючи: «А тепер пора вмитися». Або: «Пора прибирати іграшки. Ці кубики - немов загубилися автомобілі, давай пошукаємо для них гараж ... » Твердий розпорядок дозволяє звести до мінімуму боротьбу, яку зазвичай доводиться вести батькам, домагаючись від дитини виконання таких справ, як одягання, збирання іграшок, чистка зубів. Потрібно тільки бути поруч, щоб допомогти малюкові. Не потрібно чекати від дитини, що вона з власної волі зробить те, про що її просять. Це вік повторень, дитині потрібно наполегливо і терпляче все показувати знову і знову, перш ніж вона зможе дотримуватися встановленого розпорядок за власною ініціативою.
 

2. Маленькій дитині потрібні «цегляні стіни» - абсолютні заборони, при яких не може бути місця для дискусій. Абсолютні заборони створюються батьками і послідовно, строго дотримуються в сім'ї (не включати плиту, праска, телевізор, не брати сірники, запальнички, не виходити за межі двору і т.д.).
 Причому, «цегляні стіни» зводять батьки не стільки на словах, скільки через створення певного домашнього середовища. Ніякі суворі слова, пояснення, шльопання по руках не зможуть впливати на цікавість зростаючого дослідника. Дитина швидше буде дивуватися й ображатися на батьків, які стукнули її за те, що вона потягнулася до красивої статуетці. Краще просто прибрати предмети, що б'ються і небезпечні предмети так, щоб дитина не могла дотягнутися, поки не підросте настільки, що зможе поводитися з ними досить обережно.
 Хлопчикам і дівчаткам з народження і до 4-5 років саме «цегляні стіни» можуть забезпечити фізичну і емоційну безпеку. В їхній свідомості завдяки абсолютним заборонам виникають кордони власних можливостей. Діти знають, що батьки впорядкували їх життя, і тому вони можуть спокійно проявляти свою активність з природною енергією і відсутністю внутрішніх заборон. Діти отримують абсолютну свободу в обмежених «цегляними стінами» межах

 

Що робити батькам, щоб допомогти дитині
пережити кризу трьох років

 

Криза може початися вже з 2,5 років, а закінчитися в 3,5 - 4 роки.
 
Постарайтеся виробити правильну лінію своєї поведінки, станьте більш гнучкими, розширте права і обов'язки дитини.
 
Дозвольте малюкові бути самостійним. Не втручайтеся (по-можливості) в справи дитини, якщо вона не просить. Дочка, пихкаючи, натягує кофточку, так хочеться їй допомогти, але дитина не оцінить Вашого прагнення, швидше за все, вона буде голосно чинити опір.
 

Пам'ятайте, що дитина як би іспитує Ваш характер, перевіряючи по кілька разів на день, чи дійсно те, що було заборонено вранці, заборонять і ввечері. Проявіть твердість. Встановіть чіткі заборони (не можна втікати на вулиці від мами, чіпати гарячу плиту і т.д.). Заборон не повинно бути занадто багато. Цієї лінії поведінки повинні дотримуватися всі члени сім'ї (або хоча б тато з мамою).

Пам'ятайте, що дитина багато слова і вчинки повторює за Вами, тому стежте за собою (якщо мама занадто емоційна, вибаглива, то дочка, швидше за все, буде такий же).
 
При спалахах впертості, гніву спробуйте відволікти малюка на що-небудь нейтральне.
 
Коли дитина злиться, у неї істерика, то марно пояснювати, що так робити недобре, відкладіть це до тих пір, коли малюк заспокоїться. Поки ж можна взяти його за руку і відвести в спокійне безлюдне місце.
 
Використовуйте гру для згладжування кризових спалахів. Наприклад, якщо дитина відмовляється їсти, не наполягайте, посадіть ведмедика за стіл і нехай малюк його годує, але ведмедик хоче їсти по-черзі - ложка йому, ложка Колі. Обіграти можна багато чого: поїздку в машині, умивання, одягання, ...
 
Для благополучного розвитку дитини бажано підкреслювати, яка вона вже велика, не «сюсюкати», чи не намагатися все зробити за малюка. Розмовляйте з ним, як з рівним, як з людиною, чия думка Вам цікава.
 

 

Любіть дитину і показуйте їй, що вона Вам доріога навіть заплакана, вперта, примхлива.

 

                                 Як підготувати дитину до школи

 

Кілька порад батькам щодо психологічної підготовки дитини до школи

Шановні батьки! Будь ласка, запам’ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптації дитини до школи  є такі:

- недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;

- недорозвиненість мовлення;

- “неділовий” (надмірно емоційний) характер спілкування з дитиною у сім’ї;

- несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки.

Добре, якщо Ви зацікавите доньку чи сина школою, викличете бажання навчатися там. Для цього намагайтеся заздалегідь визначитися, яку саме школу відвідуватиме Ваша дитина. Під час прогулянок покажіть їй споруду школи. Розкажіть про життя учнів.

Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім’ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:

1.складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);

2.самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;

3.впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;

4.самостійно вести шкільний щоденник.

  • Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми. Знаходячись поза домівкою, можна знайти безліч ситуацій для “вправляння” у спілкуванні.
  • Значну увагу приділяйте розвитку мовлення дитини, зокрема діалогічного. Частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте побутові “проблеми”, привчайте висловлювати власну думку, міркування. Учіть правильно розгорнуто відповідати на поставлені запитання, а також правильно формулювати запитання до інших людей. Ширше використовуйте мовні ігри – їх Вас навчать самі діти, лише покажіть, що Ви хочете пограти з ними.

      Будьте вимогливими до дитини.

  • У жодному разі не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчителька, побоювань з приводу того, чи буде дитина успішною у навчанні. Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам’ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки!

 

 

 
Якщо дитина пережила лихо

 

 

  1. Намагайтеся підтримувати чи відновити звичний режим дня, наприклад, приготування їжі, відвідування навчальних занять, робота по дому тощо. Ваші діти повинні брати активну участь у повсякденних справах.
  2. Заохочуйте дитину до продовження навчання або роботи (якщо це взагалі можливо).
  3. Підтримуйте звичні сімейні ролі та функції. Наприклад, не намагайтеся перекласти на дитину додаткові обов’язки  і не очікуйте від неї задоволення власних емоційних потреб.
  4. Переконуйте дитину у тому, що все вже скінчилося, і що ви тепер у безпеці – але якщо це насправді так. Можливо, Вам доведеться неодноразово вдаватися до таких переконань.
  5. Дослухайтеся до дитини  і сприймайте її тривоги і почуття максимально серйозно.
  6. Розмовляйте, розкажіть дитині про те, що трапилося, максимально зрозумілою для неї мовою, при цьому уникаючи страшних і трагічних деталей. Якщо   приховувати від дитини правдиву інформацію, вона самостійно «заповнить прогалини» на основі власного досвіду, отриманої деінде інформації і  власної уяви.
  7. Обговорюйте з дитиною те, як люди можуть реагувати на стрес. Описуйте відчуття, які є природними в обставинах, що склалися та переконайте дитину, що з часом вона почуватиме себе краще.
  8. Підтримуйте участь дитини в спортивних клубах, гуртках. Переконайте дитину, що розважатися і насолоджуватися життям – це нормально.
  9. Переконайтеся, що ваші діти повноцінно відпочивають та сплять.
  10. Надавайте дитині достатньо часу для спілкування з родичами та друзями.
  11. Говоріть про ваші почуття зрозумілою дитині мовою і заохочуйте дітей ділитися своїми почуттями.
  12. Створіть у дитини відчуття контролю за власним життям. Навіть найпростіші рішення – наприклад, вибір між двома варіантами – дозволить розвинути у дитини відчуття контролю.
  13. Намагайтеся зрозуміти дитину. Пам’ятайте, що наприклад, різка зміна настрою може бути способом реагування дитини на трагічні чи стресові події.

 


1
2
3
4
5
6
7
8