Методична робота
Рекомендації педагогам та батькам щодо забезпечення якості
дошкільної освіти в умовах війни
1. Організовувати освітній процес з урахуванням воєнної ситуації у населеному пункті (очне, змішане, дистанційне).
2. Враховувати особливості дітей дошкільного віку під час організаціїосвітнього процесу в дистанційному форматі. Такі заняття, у разі згодибатьків, з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку проводяться небільше 10 хвилин, старшого дошкільного віку — 15 хвилин.
3. Перевіряти технічне налаштування, обов'язково звертати увагу наналаштування веб-камери, її необхідно встановити на рівень очей або трохивище, адже діти повинні бачити очі педагога, важливо дивитися у камеру.
4. Під час зйомки прагніть до створення коротких і дидактичнопродуманих відеороликів. Два п'яти хвилинних відео будуть переглянуті знабагато більшою ймовірністю і корисністю, ніж одне десятихвилинне.
5. Використовуйте режим демонстрації екрану. Простий спосіб створитивідеозаняття — це записати показ ваших слайдів. Але не забувайте, що цедосить швидкий спосіб втомити дітей, якщо ви не тримаєте екран активним.Слайди повинні бути рухомими. Додайте більше переходів і анімацій,використовуйте курсор миші або режим малювання, щоб виділити,підкреслити щось важливе на слайді.
6. Співпрацювати та організовувати зворотний зв’язок з батьками дітей,через вебсайт закладу, програми Skype, Viber, WhatsApp, Telegram та соціальнімережі з питань стану здоров’я дитини, особливостей навчання, виховання,розвитку дітей при використанні дистанційного та змішаного видівкомунікації. Результати зворотного зв’язку сформують основу для плануванняконсультативної та методичної допомоги батькам з різних питань вихованнядітей.
7. Інформувати батьків щодо допомоги дітям у подоланні негативнихнаслідків травмуючих подій та адаптації до нових обставин їхнього життя. Дляцього практичні психологи мають вести постійне спостереження за ними, авихователі — враховувати в освітній роботі дані моніторингу психічногостану дітей, організовувати емоційнопідтримувальну мовленнєвукомунікацію, використовувати індивідуально дібраний комплекс технологійпсихолого-педагогічного супроводу.
8. Формувати бібліотеку онлайн-матеріалів для організації освітньогопроцесу. Бібліотека може зберігатися у хмарі з подальшим надсиланнямдоступу усім стейкхолдерам.
9. Використовувати публікації психолого-педагогічного та методичногоспрямування, зокрема на сайті МОН “Сучасне дошкілля під крилами захисту”у Telegram-каналі «Підтримай дитину» https://t.me/pidtrumaidutuny.
10. Проводити роботу з батьками щодо психологічного супроводу дитиниу воєнний час, надавати консультативну підтримку щодо допомоги дітямвпоратися з тривожністю під час воєнних дій.
11. Залучати дітей до самостійного виготовлення поробок, малюнків,будь-яких проєктів, адже швидке усвідомлення результату підвищує відчуттяспокою і сили.
12. Спостерігати за поведінкою дитини. У разі регресивного стану(відкатування в поведінці та реакціях до більш раннього віку) доречнимибудуть тілесні ігри та вправи.
13. Організовувати педагогічний супровід дітей дошкільного віку,дітей з особливими освітніми потребами та їхніх батьків щодо формуваннянавичок безпечної поведінки, стресостійкості, збереження фізичного,психологічного, емоційного здоров’я із застосуванням освітнього процесу удистанційному та змішаному форматі.Необхідними умовами якісної інклюзивної освіти, зокрема в умовахдистанційної взаємодії є:- створення інклюзивного освітнього простору, яке відповідало бпотребам і можливостям кожної дитини та забезпечувало належні умови дляздобуття освіти в дистанційних умовах (здійснюється через застосуваннянизки ІКТ, веб і хмарних технологій, адаптації або модифікації тощо здотриманням таких складових, як: фізичне (загальний дизайн кімнати зурахуванням осередків діяльності, матеріалів, меблів та ін.), соціальне(охоплює взаємодію, яка відбувається в групі між однолітками, педагогами тачленами сім’ї) та часове середовище (сукупність, послідовність та тривалістьпроцедур та заходів, що відбуваються у ЗДО протягом дня). Для дітей, чиїособливі освітні потреби не вдається задовольнити через технологіїуніверсального дизайну в умовах дистанційної освіти, здійснюєтьсявідповідна адаптація та / або модифікація змісту, процесу, результатівнавчання та онлайн середовища, відповідно до індивідуальної програмирозвитку дитини та поточної ситуації щодо факторів середовища;- проєктування освітнього середовища для дітей з особливими освітнімипотребами може здійснюватися з урахуванням рекомендацій, що подані упораднику для педагогів ЗДО «Середовище, що належить дітям» ;- надання освітніх, психолого-педагогічних та корекційно-розвитковихпослуг;- забезпечення партнерства вихователя й асистента вихователя(складання графіку роботи; підбір базових інструментів та платформ длястворення комунікативного простору; планування освітнього процесу тарежимних моментів, підготовка, адаптації, наповнення освітньогосередовища, зокрема й онлайн; присутність під час онлайн-занять, у томучислі й з метою здійснення спостережень та фіксування результатів у журналіспостережень (форма ведення — довільна, визначається в ЗДО) для вивченнявзаємодії, проявів індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів тазадоволення потреб дітей групи; участь у розробленні та наповненнііндивідуальної програми розвитку, у тому числі у підготовці інформації дляучасників засідання команди психолого-педагогічного супроводу зарезультатами спостереження за дитиною з особливими освітніми потребами);- здійснення моніторингу виконання індивідуальної програми розвитку тазадоволення особливих освітніх потреб дітей в умовах дистанційної освіти:синхронне спостереження за процесом виконання дитиною завдання, рівнемсамостійності та труднощами, які в неї виникають, участь батьків та ін. Такіфрагменти надаються за попередньою погодженістю між батьками тапедагогами. Забороняється поширення та демонстрування фрагментів іншимособам без дозволу батьків.7. Підвищувати власний фаховий рівень з оволодіння цифровимиінструментами для забезпечення якості дошкільної освіти відповідно досуспільних викликів. Зокрема, за допомогою реєстрації і проходження різнихонлайн-курсів на платформах суб’єктів підвищення кваліфікації.8. Вивчати та поширювати досвід педагогів, зокрема з інших країн щодоорганізації роботи з дітьми дошкільного віку під час військових дій.
План заходів,
спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування)
в КЗДО № 387 ДМР
| № з/п | Заходи | Термін виконання | Відповідальні | |
| І. Нормативно – правове забезпечення попередження насильства та булінгу | ||||
| 1 | Опрацювання нормативно – правових документів, щодо попередження насильства та булінгу | Вересень | Директор КЗДО №387 ДМР | |
| 2 | Розміщення телефонів довіри на інформаційних стендах та веб – сайті КЗДО для ознайомлення батьківської громадськості | Вересень | Директор КЗДО №387 ДМР | |
| ІІ. Робота з вихованцями ДНЗ з питання запобігання насильства та булінгу | ||||
| 1 | Спостереження за психологічним мікрокліматом у дитячому колективі | Протягом навчального року | Практичний психолог, вихователі | |
| 2 | Формування навичок дружніх стосунків серед вихованців КЗДО, проведення бесід з дітьми щодо забезпечення попередження насильства та булінгу, обговорення проблемних ситуацій | Протягом навчального року | Вихователі | |
| 3 | Створення морально безпечного освітнього середовища в КЗДО вільного від насильства та булінгу | постійно | Директор, вихователі | |
| ІІІ. Робота з колективом з питання запобігання насильства та булінгу | ||||
| 1 | Анкетування педагогів з питання обізнаності з поняттям булінгу | Жовтень Квітень | Практичний психолог, вихователь-методист | |
| 2 | Проведення профілактичної роботи щодо запобіганню булінгу в КЗДО | систематично | Директор, практичний психолог | |
| 3 | Організація роботи «Скриньки довіри» для батьків і педагогів, оновлення інформації веб-сайту з проблеми запобігання та протидію булінгу | листопад | Вихователь-методист | |
| 4 | Висвітлення інформаційної «Булінг–сутність поняття» | січень | Директор, вихователь-методист | |
| 5 | Проведення діагностики стану професійного вигорання педагогів | квітень | Практичний психолог
| |
| ІV. Робота з батьками з питання запобігання насильства та булінгу | ||||
| 1 | Інформація для батьків: «Вчимося спілкуватися з дитиною» | листопад | вихователі | |
| 2 | «Як вирішувати дитячі конфлікти?» | грудень | вихователі | |
|
| Консультація: «Як навчити дитину цивілізовано виражати гнів?» (профілактика булінгу) | лютий | Вихователь-методист
| |
| 3 | Розповсюдження інформації щодо профілактики булінгу: пам’ятки, листівки – інформаційні повідомлення на стенді, Viber – групах, | систематично | Директор вихователі | |
Директор Л.І.Кудря
ПОРЯДОК
реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)
Педагогічні працівники зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
Учасником освітнього процесу (педагогічніпрацівники, батьки) на ім’я керівника освітнього закладу подається заява про випадок цькування
Зразок заяви
Директору КЗДО № 387 ДМР
П.І.Б
від кого _____________________
ЗАЯВА
Доводжу до Вашого відома,що останнім часом моя донька (син), ПІБ, постійно зазнає морального та фізичного тиску з боку ……(ПІБобразника). Прошу терміново розібратися в ситуації що склалася.
дата підпис
Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб причетних до булінгу (цькування)
1.Відповідно до заяви про випадок булінгу (цькування) керівник закладу освіти видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.
2.Наказом керівника закладу освіти по КЗДО пишеться наказ про створення Комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) за участі директора, педагогічних працівників, психолога та батьків потерпілого, інших зацікавлених осіб.
3.Розглянувши письмову заяву, керівник закладу освіти скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) і окреслює подальші дії.
4.Комісія протягом однієї доби проводить розслідування, з’ясовує всі обставини цькування та приймає відповідне рішення.
5.За умови визнання Комісією результатів розслідування фактом булінгу (цькування), керівник освітньої установи протягом однієї доби повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України, Службу у справах дітей.
6.Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу(цькування) реєструється в окремому журналі (паперовий вигляд) з оригіналами підписів усіх її членів.
7.У разі не визнання Комісією факту булінгу (цькування) і незгоди з результатами рішення потерпілим (його представником), керівник освітньої установи рекомендує звернутись постраждалому (його представнику) із заявою до органів Національної поліції України.
8.За будь-якого рішення Комісії з розгляду питань випадків булінгу (цькування), керівник закладу освіти забезпечує психологічну підтримку усіх учасників відповідного процесу.
Найважливішими соціальними інститутами виховання і навчання дошкільників є сім'я і дитячий заклад. І ефективність спільної роботи залежить передусім від гармонії взаємин батьків і педагогів.
У нашому дитячому закладі ми надаємо цьому великого значення.
Ми бачимо сім'ю не безвідмовним, залежним, слухняним, а ініціативним партнером. Запорука успіху у різнобічному вихованні дошкільників — об'єднання зусиль найважливіших для них людей. Наш дошкільний заклад максимально відкритий для батьків. Бо ми переконані, що тільки в тому закладі, де відкриті двері для мам і тат, батьки усвідомлюють свою роль у вихованні дітей.
Аналіз реальної практики взаємодії педагога і батьків дає підстави стверджувати, що обом сторонам досить складно буває дійти згоди, досягти одностайності думок, оцінок та дій. І вихователям, і батькам доцільно вдосконалювати своє вміння підтримувати і розвивати діалог, спрямовувати зусилля на пошук спільних точок відліку, кутів зору та пропозицій.
Щоб виявитись на рівні вимог часу, слід усвідомити: запорука успіху — в дієвості. А діяти означає вносити корективи в усталене, варіювати і не боятись експериментувати. Сьогодні, як ніколи, необхідне поєднання зусиль вихователів і сім'ї, спрямування їх на збагачення інтелектуального, фізичного, морального потенціалу зростаючої особистості.
Нові умови життя дедалі настійніше закликають кожного до переоцінки досягнутого, критичного і вимогливого переосмислення зробленого. Тому, шановні батьки, ми закликаємо Вас до співпраці. Тільки разом, допомагаючи один одному, ми зможемо виховати здорових, інтелектуально розвинених, духовно багатих дітей!
Програма «Українське дошкілля»
З 2017 року затверджена нова редакція комплексної програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля», яка визначає завдання і зміст розвитку дитини віком від двох до шести років. Структура програми визначається лініями розвитку дитини.
Мета програми - реалізація оптимального комплексу розвивальних, виховних і навчальних функцій та змістових напрямків організації життєдіяльності в межах вікової компетентності дітей від 2 до 6 років із поступовим ускладненням змістової наповнюваності на кожному віковому етапі, що стосується положень особистісно-зорієнтованого та ціннісного підходу.
Завдання програми розглянуті крізь призму Базового компонента дошкільної освіти. Структуру програми визначають освітні лінії. У змісті програми виокремлюють розділи за віковою періодизацією: ранній вік (третій рік життя), молодший дошкільний вік (четвертий рік життя), середній дошкільний вік (п’ятий рік життя), старший дошкільний вік (шостий рік життя), в яких подані стислі психологічні характеристики дітей, завдання розвитку, зміст і форми освітнього процесу з кожного змістового компонента. Кожна освітня лінія програми завершується показниками компетентності дитини.
Програма побудована на принципах науковості, інтеграції, системності, комплексності, гуманізації змісту навчання та виховання.
Програма відповідає стратегічним завданням дошкільної освіти: реалізація особистісно зорієнтованої моделі дошкільної освіти, прилучення дітей до системи цінностей, культури, традицій українського народу, формування в дошкільників цілісної картини світу.
Багато уваги у програмі відведено освітній лінії “Особистість дитини”. У ній виокремлено завдання щодо формування потреби у здоровому способі життя, виховання ставлення до здоров’я як до цінності, розвиток рухової активності дитини.
Програма “Українське дошкілля” включає завдання з ознайомлення дошкільників із пожежною безпекою, правилами дорожнього руху, безпекою в побуті, поведінкою з незнайомими людьми, безпекою на природі.
Освітня лінія “Дитина в соціумі” представлена розділами: “Формування основ духовно-моральних якостей”, “Народознавство”, а у середньому та старшому дошкільному віці також додано розділ “Основи правової культури”.
Програма “Українське дошкілля” орієнтує на розширення кола уявлень дітей про культуру, традиції українського народу. Підрозділ “Народознавство” включає ознайомлення дітей із сімейними та родинними традиціями, українською оселею, рідним краєм, народним одягом, українською народною іграшкою, календарно-обрядовими святами, звичаями і традиціями, національною кухнею та народними ремеслами. Такий аспект роботи введений для пізнавального розвитку, збагачення знань дітей про історичні пам’ятки, формування стійкого інтересу до народознавчого матеріалу свого регіону, бажання пізнати його ближче.
Зміст освітньої лінії “Дитина у природному довкіллі” спрямований на збагачення уявлень про світ природи, формування екологічної культури дошкільника. Неабияку увагу приділено розкриттю особливостей природи.
Освітня лінія “Дитина у світі культури” представлена двома розділами: “Предметний світ” та “Світ мистецтва”.
Підрозділ “Предметно-практична діяльність” включає трудову діяльність, а в середньому та старшому дошкільному віці ще основи економічної культури.
Розділ “Світ мистецтва” включає такі види дитячої художньої діяльності: літературна, музична, театральна, образотворча. Використовуючи такий великий спектр діяльності з дітьми, вихователь має змогу збагачувати духовний світ дитини, розвивати уяву, почуття. Програма передбачає збагачення образотворчої діяльності дітей (малювання, аплікація, ліплення) через використання виробів декоративно- ужиткового мистецтва України та різних інноваційних технік малювання й аплікації.
Враховуючи те, що провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра, у програмі виокремлено освітню лінію “Гра дитини”. У ній розглянуто такі види ігор, як: рольові, конструкторсько-будівельні, дидактичні, народні, рухливі, настільно-друковані, театралізовані та ігри на розвиток креативності. Особливо багата тематика народних ігор. Також подано орієнтовну тематику кожного виду ігор.
Освітня лінія “Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі” побудована за напрямами “Сенсорні еталони”; “Елементарні математичні уявлення”. Діти старшого дошкільного віку розв’язують нескладні завдання з народної математики.
Запорукою якісної освіти є мовленнєвий розвиток дошкільника. Тому в освітній лінії “Мовлення дитини” уточнено й конкретизовано завдання з формування правильної звуковимови, збагачення та активізації лексичного запасу, оволодіння граматично-правильним мовленням, зв’язним мовленням. Уведено напрям роботи “Мовленнєвий етикет”. У програмі одним зі складників мовленнєвого розвитку є завдання з підготовки дітей до навчання елементів грамоти та підготовки руки до письма. Особливий акцент зроблено на завдання мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку, враховуючи обов’язковість дошкільної освіти з п’ятирічного віку.
Показники компетентності, якими закінчується кожна освітня лінія програми, вихователь може використати для визначення рівня розвитку дитини в кінці навчального року.
У додатках подано орієнтовний перелік музичного репертуару та художньої літератури. Враховуючи те, що форми та напрямки роботи з батьками стосуються усіх вікових груп, розділ “Співпраця із сім’єю” винесений в додатки.
Програму можна використовувати також для роботи з дітьми НВК, в дошкільних навчальних закладах із короткотривалим режимом перебування, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах, центрах розвитку тощо.
Програма розвитку дітей дошкільного віку “Українське дошкілля” відображає запити практиків, орієнтує на системність щодо гуманістично спрямованої активної роботи з формування життєвої компетентності дошкільника.
Основні завдання Програми
Розвинути в дошкільника:
n базові якості (самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність);
n різні форми активності (фізичну, емоційно-ціннісну, соціально-моральну, пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну);
n оптимальні для віку моделі основних видів діяльності (сюжетно-рольової гри, предметно-практичної діяльності, спілкування, навчальної діяльності)
Засадові принципи Базової програми
n Психологічний вік як інтегрована характеристика специфічних для кожного етапу стосунків дитини з дорослими, ієрархії видів діяльності, новоутворень свідомості та особистості.
n Формування цілісної картини світу через відкриття дитині оточуючого в єдності та розмаїтті чотирьох окремих світів – ПРИРОДИ, КУЛЬТУРИ, ЛЮДЕЙ, ВЛАСНОГО “Я”.
n Дитина – центр відліку в навчально-виховному процесі (Дитиноцентризм).
n Дошкільник - активний суб'єкт життєдіяльності.
n Природовідповідність в організації дитячої життєдіяльності.
n Ампліфікація - оптимальне використання можливостей певного віку дитини для її повноцінного розвитку.
n Визнання самоцінності дошкільного дитинства для становлення особистості людини.
n Індивідуальний підхід, що передбачає врахування індивідуальної історії життя кожної дитини, її індивідуальні особливості.
Структура Базової програми
І частина стратегічні підходи до змісту, цілей та принципів організації дошкільної освіти; шляхи реалізації особистісно орієнтованої моделі; вимоги до розвиненості, вихованості та навченості дошкільника; показники компетентності дитини; умови оптимізації педагогічної діяльності; портрет компетентної особистості напередодні вступу до школи
ІІ частина тактичні матеріали – умови ефективного впровадження програми та створення розвивального життєвого простору; організація життєдіяльності дошкільників; специфіка впливу різних соціальних інституцій; зміст і форми взаємодії педагогів з батьками; питання формування дитячого колективу; статево-рольові відмінності хлопчиків і дівчаток; вивчення іноземної мови в дошкільному дитинстві
n Усі розділи програми структуровані за уніфікованою рамкою-схемою, що містить: особливості вікового періоду, характеристику психологічного віку, освітні завдання, лінії розвитку, показники компетентності дитини, зміст та умови оптимізації педагогічної діяльності.
n Матеріали кожного наступного змістового блоку “накладаються” на висвітлені у попередньому віковому періоді, при цьому їхній зміст не повторюється.
Матеріали кожної із 7 лінії подають сутність та специфіку означеного напряму становлення особистості, вікову динаміку, завдання розвитку, особливості організації життєдіяльності дитини. Лінії розвитку реалізуються через відповідні форми активності.
В програмі вміщено портрет компетентної особистості на період завершення дошкільного дитинства, в якому висвітлені основні здобутки дитини перед початком шкільного навчання. Компетентний дошкільник-випускник – це не лише поінформована, обізнана, вміла особистість, я й особистість, здатна адекватно діяти, самостійно приймати рішення, пристосовуватися до різних умов життя, визнавати свої помилки, відстоювати власну гідність, реалізувати природні можливості.
Дитинство – найважливіший період у житті людини. Виховання людини в дусі загальнолюдських ідеалів і національних традицій починається з раннього дитинства – важливого етапу становлення людини, коли формується вміння мислити, свідомо сприймати навколишній світ і самого себе, спілкуватися з іншими людьми.
Чим більше дізнається дитина в перші роки життя, тим допитливішою, розумнішою вона буде. Від інших вікових періодів дошкільне дитинство відрізняється тим, що забезпечує загальний розвиток, який є основою формування особистості.
Базовою програмою передбачено врахування в навчально-виховному процесі індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини, яка відвідує дошкільний заклад.
Індивідуальність – особистість у своїй неповторності, своєрідності, унікальності, тож виникає необхідність орієнтуватися на кожну дитину, враховувати її темперамент, характер, здібності тощо. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означає ставитися до кожної дитини як до своєрідної, неповторної особистості, усвідомлюючи: кожна дитина не краща і не гірша за іншу. Діти просто різні.
У Програмі закладено компетентнісний підхід. Термін “життєва компетентність” сьогодні стає дедалі вживанішим.
Оскільки це поняття є суттю особистісно орієнтованої моделі освіти, воно проходить червоною лінією у Програмі.
Компетентність – це обізнаність, уміння, вправність у певному колі питань, тобто йдеться про обізнаність дитини в усіх сферах життя, ціннісні ставлення дошкільника до себе, людей, довкілля, речей тощо. Програма саме й відкриває дитині світ в єдності чотирьох сфер – природи, культури, людей, власного Я. Показниками життєвої компетентності є насамперед активність дитини в ігровій, предметно-практичній діяльності, спілкуванні, сформованість у неї базових якостей особистості. Життєво компетентна дитина адекватно поводиться в різноманітних ситуаціях, є в них активним суб’єктом, проявляє власне Я. Вона знає, може, хоче й адекватно діє відповідно до обставин.
Бути компетентним, означає бути життєздатним, вміти адекватно поводитися в різних життєвих ситуаціях, виступати активним суб’єктом життєдіяльності та вміти проявляти своє Я у різних сферах життя. Це значно складніше й багатогранніше, ніж окремо формувати систему знань.
Головна мета дошкільної освіти на сучасному етапі – розвиток дитини як особистості, що передбачає турботу про її здоров’я, духовне й соціальне благополуччя тощо.
Турбота про фізичне здоров’я дитини завжди була й лишається одним із головних завдань педагогічної роботи. Сьогодні переважна більшість дошкільнят потерпає через дефіцит руху, недостатню загартованість, низьку витривалість. Тож у Програмі головну увагу приділено збереженню та розвитку здорового способу життя дошкільників, створенню умов, які запобігають дії шкідливих чинників. Оскільки фізичне здоров’я нерозривно пов’язане з психічним, соціальним та духовним, його збереження та зміцнення можливе лише за умови поєднання медичних засобів, оптимальної системи педагогічних впливів, координації дій медичного персоналу, вихователів, батьків, психологічної служби. Так, позитивним зрушенням є об’єднання зусиль батьків та педагогів щодо організації таких форм роботи, як батьківський всеобуч, школа молодої родини, свідоме батьківство тощо.
Програмою передбачено формування шкільної зрілості:
а) розумової зрілості, показником якої є диференційоване сприймання, довільна увага, елементарні форми аналітичного мислення; знання про природу, культуру, людей, самого себе; здатність висловлювати елементарні судження, обґрунтовувати свої думки;
б) соціальної зрілості, пов’язаної з умінням спілкуватися з дорослими та однолітками, ініціювати контакти, налагоджувати спільну взаємодію, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися на долання труднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінні судження, поважати себе та інших;
в) емоційної зрілості, яка виявляється в певній емоційній стабільності дитини, її здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватися в настроях та станах людей, що навколо, брати їх до уваги, контролювати та регулювати свою емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів.
Програма “Я у Світі” стимулює розкриття творчого потенціалу, проявів креативності у членів педагогічного колективу.
Патріотичне виховання дітей дошкільного віку «Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.
Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.
Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.
У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання «Українське дошкілля» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.
Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).
Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.
Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.
У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.
Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.
